Українська література - шкільні твори - 2026

Василь Симоненко про історичну місію людини на землі («Ти знасш, що ти - людина?»)

I. Василь Симоненко — совість в українському письменстві. (Василь Симоненко прийшов у літературу тоді, коли всім здавалося, що часи сталінщини минули назавжди, що тепер можна буде вільно творити, говорити про наболіле, будувати нове життя. Але це був час поверхової видимості й офіційної фальші.

Василь Симоненко повстав проти обивательщини, будив людську совість і свідомість, нагадував людям про те, що треба жити на повну силу щодня).

II. На світі безліч таких, як я, та я, їй-богу, один (В. Симоненко).

1. І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони Я. (У недалекому минулому, коли людина вважалася маленьким «гвинтиком» величезної машини, Василь Симоненко пише твори про неповторність людського життя, стукає віршем у саме серце, говорить про самоповагу і самодостатність кожної людини, що ніяк не межує з самозакоханістю та егоїзмом).

2. «Гляди ж не проспи!» — звертання до молоді. (Хтось із мудреців сказав: «Якби молодість знала, якби старість могла». Молода людина, яка стоїть на порозі життя й обирає свій шлях, повинна мати життєві орієнтири. Заклик «Гляди ж не проспи!» особливо актуальний сьогодні, в епоху перемін, коли історія дає нам шанс змінити і життя України, і власне на краще).

3. Роль звертань у творі. (Звертання у творі — це своєрідне засудження м’якотілості й легкодухості покоління, яке не замислюється над своїм призначенням на землі. Невеликий за обсягом вірш наповнений внутрішньою експресією й силою).

III. Внутрішній світ, переконання, прагнення ліричного героя у вірші «Ти знаєш, що ти — людина?» (Внутрішній світ ліричного героя багатий, сповнений упевненості у власній неповторності на землі:

Усмішка твоя — єдина.

Мука твоя — єдина.

Очі твої — одні.

Життя має свій початок і свій кінець, воно коротке і швидкоплинне, а тому людині треба спішити жити, кохати, робити добрі справи, залишити світлий слід на землі.

Ліричний герой хоче застерегти молодь від помилкової думки, коли здається, що попереду багато часу і можна встигнути все. У вірші відчувається впевненість ліричного героя у своїх словах, але відсутнє моралізаторство і зверхність у ставленні до людини, яка опинилася на роздоріжжі життя).