Українська література - шкільні твори - 2026

Моє особисте ставлення до героїв казки В. Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон»

Василь Симоненко пише, що була колись на світі дивна країна Сльозолий. Сидів там на троні цар Плаксій, і мав він трьох доньок — Нудоту, Вай-Вай і Плакоту, і трьох синів — Плаксунів. Вони мені зовсім не сподобались, бо весь час рюмсали, та ще й усіх своїх підданих змушували лити сльози. А за жарти та сміх карали нагайками:

Так що вцарстві тому скрізь

Вистачало плачу й сліз.

Але жив проміж людей «добрий дядько Лоскотон». Кожного вечора, не зважаючи на погоду, він приходив до бідних сімей і розважав їх, дарував усмішки:

Він ходив по всій країні

І носив з собою сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

Всі любили Лоскотона, окрім царя — той навіть пообіцяв віддати свою доньку тому, хто впіймає «злодія». І капітан Макака таки зробив цю чорну справу. Лоскотона кинули до в’язниці, а в палаці тим часом грали весілля.

Але люди не забули свого добродія і, коли вартові поснули, визволили його. Лоскотон з’явився в палаці і так лоскотав царя Плаксія, що той «помер од сміху». А цареві сини, доньки та гвардія з переляку втекли до чужих країв:

Так веселий Лоскотон

Розвалив поганський трон.

Мені дуже сподобалася казка В. Симоненка і особливо його добрий герой Лоскотон. Я зрозуміла, що щирий сміх допоможе перемогти будь-яке горе!