Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Григорій Сковорода — видатний український письменник і філософ
Всі публікації щодо:
Сковорода Григорій
Варіант 1
Постать Г.Сковороди ось уже третє століття викликає великий інтерес і захоплення. Ми пишаємося, що наш земляк-українець дивував своєю універсальною обдарованістю, глибокими знаннями багатьох великих людей своєї епохи і наступних часів. Неможе не захоплювати його незвичайна біографія, сповнена мужніх і часом несподіваних вчинків. Філософські погляди вивчають і сучасні вчені, знаходячи в них багато важливого для нас. Мене особисто приваблюють його роздуми про сенс людського життя і про щастя людини. Г. Сковорода бачив її призначенняу «сродній праці», яка є запорукою справжнього щастя. Про це йдеться утрактаті «Разговор, назьіваемьій Алфавит, или Букварь мира». Тут автор розкриває свою теорію «сродності». Людина повинна робити те, до чого вона здатна і до чого має бажання. Справжнє задоволення приносить не прибуток або престиж, а заняття улюбленою і, головне, своєю справою. Якою б високою не булатвоя посада, як би добре не складалася кар’єра, але якщо робота не відповідає здібностям і знанням, то життя прожито марно.
Г. Сковорода-філософ міркував про потребу самопізнання, яке також робить життя наповненим і щасливим.
Філософські ідеї знаходили своє вираження в художніх творах, висока якість яких дає підстави говорити про Г. Сковороду як про письменника. Чим він збагатив українську літературу? По-перше, він повернув її до простої людини, оспівав кращі моральні цінності своїх земляків. На відміну від церковної літератури, твори Г. Сковороди проголошували ідеї демократизму й гуманізму, розвивали традиції народнопоетичної творчості. З-під пера письменника виходили глибокі за змістомі цікаві за формою байки, гостропроблемні вірші. Дуже важливо, що Г. Сковорода, хоча й писав «граціозною російською мовою», як говорив І. Франко, але створив образ України та її народу, який завжди прагнув до волі, боровся за неї, наближаючи щасливе і славне майбутнє.
Варіант 2
Художньо-мистецька спадщина Григорія Савича Сковороди відіграла помітну роль у становленні і розвитку нової української літератури. Як видатний гуманіст і просвітитель письменник гнівно таврував тогочасну суспільну систему, одстоював права народуна свободу і всебічний розвиток. У своїх творах Сковорода накреслив обрисинового, справедливого суспільства, в якому відносини між людьми будуть засновані на рівності, свободі, братерстві, вірі у силу людського розуму: духу, досвіду і праці.
Г. Сковорода був оригінальним і самобутнім мислителем. Він був добре обізнаний з ученням найвидатнішим філософів античності, середньовіччя й нового часу. Однак особлива цінність філософського вчення мислителя полягає в тому, що його ідеї виростали на безпосередньому ґрунті української дійсності. Сковорода став одним із засновників української класичної філософії, адже його ідеї були безперечно прогресивними.
Філософ говорив проприроду, її нескінченність і пізнаваність. Реальність, за Сковородою, є гармонійною взаємодією трьох світів:
макрокосму, мікрокосму й символічного світу. Макрокосм, тобто природний світ відчутних ідей — явищ, складається з двох «начал», «натур», двох своєрідних підпорядкованих світів: зовнішнього — матерії і внутрішнього — ідеї. На думку філософа, Бог існує в усіх формах природи й образі ідей. «Увесь цей світ складається із двох натур, одна видима, а друга невидима. Видима зветься жива істота, а невидима — Бог. Ця невидима натура, чи Бог, все живе проходить і у тримує, скрізь завжди є, був і буде», — говорить він у своєму діалозі «Наркіс».
Так само й мікрокосм, тобто людина, є єдністю двох начал: «зовнішньої» (тілесної) і «внутрішньої» (істинної) людини. «Істинною людиною є серце в людині… душа — це справжнє єство, і суща справжність, і сама есенція… і зерно наше, і сила, в якій тільки і є в життя та існування наше» (діалог «Наркіс»),
В інтерпретації Г.Сковороди Біблія становить третій, поряд з макрокосмом (Всесвітом) і мікрокосмом (людиною), світ — світ символів, який, як і інші два, формується двома натурами: внутрішньою духовною та зовнішньою матеріальною. Зовнішня оболонка Біблії — виклад її змісту засобами людської мови — викликає скептичне ставлення мислителя. Сковорода прямо називає Біблію «символічним світом», де вічність природи прихована у своїй тлінній подобі. Однак опанування ним багатющої біблійної символіки свідчить про усвідомлення її істинного змісту. Алегоричний зміст Біблії, її «внутрішня натура» сприймаються Сковородою як конденсоване вираження людської мудрості. Розшифрування біблійної символіки, проте, не є суто теоретичною роботою. Воно охоплює всю сферу людської життєдіяльності, бо вимагає бачити за оманливою зовнішністю реалій їх справжній — духовний, етичний, естетичний сенс.
Таким чином, усі три світи тісно між собою взаємодіють. Взаємодія ця гармонійна, але встановлюється гармонія не автоматично, не сама собою: її основа — творча життєва ініціатива людини: «інструментом» обрання правильного життєвого шляху, способом гармонізації людини і макрокосму, тобто природного і соціального буття, є серце: «Думка, або серце, є дух». Воно є засобом пізнання свого — «сродного» — життєвого шляху, своєї «сродної» щасливої долі. Пропагуючи принцип «сродної» праці, філософ мав на увазі поєднання практики із покликанням: людина повинна займатися тією роботою, до якої вона має здібності. Реалізуючи в цьому напрямі свої філософські роздуми, Г. Сковорода створив оригінальну теорію «сродної» праці, яка мала велике значення для розвитку суспільства.
Варіант 3
І, виламавши палицю із тину,
Він темними байраками пішов
Кріпацьким діткам викладать латину,
Бентежити думками рабську кров.
Д. Павличко. Сковорода
Кожний народ має видатні імена, які звучать на весь світ, збагачуючи культуру країни. Наша рідна Україна також багата на славні постаті великих письменників, педагогів, композиторів, художників, громадських діячів. Серед них виокремлюється постать найвидатнішої людини, яка залишила в спадщину нащадкам дорогоцінні скарби філософської, педагогічної, письменницької творчості. Мова йдеться про «мандрівного філософа України» — Григорія Сковороду.
Аналізуючи життєвий шлях «українського Сократа», можна стверджувати, що за покликом серця він був справжнім Учителем і Філософом. Щоразу відхиляв він пропозиції різноманітних посад і чинів від світських і церковних осіб, не бажав «збільшити число фарисеїв». Майже тридцять років мандрував цей співець-музика і філософ-байкар курними шляхами Батьківщини, збільшуючи число своїх прихильників, поширюючи філософську думку та збагачуючи літературу власними творами.
Свій перший філософський твір — підручник з етики — Сковорода написав, коли викладав у Харківському колегіумі. Провідна думка цього твору — засудження ледарства якнайбільшої людської вади. З творчої спадщини письменника-філософа залишились також збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», книга «Байки харківські», філософські трактати й притчі.
Тематика філософських роздумів Григорія Сковороди різноманітна: людина і природа, роль щоденної праці на шляху до щастя, праця за покликанням серця, значення волі, пошуки щастя, загальнолюдські цінності. Щастя людини філософ бачить у щоденній праці (байка «Бджола та Шершень»), у гармонії людини з природою (пісня «Ой пташино жовтобока…»). Найбільш за все Сковорода цінував волю людини, можливість служити своєму покликанню: Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все золото,
Проти свободи воно — лиш болото.
У своїх притчах та філософських трактатах великий письменник закликав пізнати самих себе. Так у «Дружній розмові про душевний світ» він пише: «Пізнати себе в повні, пізнати і здружитися з собою — се невід’ємний світ, правдешнє щастя і досконала мудрість». У трактаті «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу» Сковорода розкриває ділу систему поглядів щодо розуміння щастя людини. Він пропонує «пізнати себе, взятися за своє споріднене діло», не забувати про гармонію з природою, не мріяти тільки про багатство.
Слушність своїх філософських поглядів Григорій Сковорода довів не тільки в творчості, а й своїм життям. Хоча крім книг, сопілки в полотняній торбі та палиці нічого більше немав, але вважав себе багатим. Бо він був вільним, у кожному куточку країни мав друзів та прихильників, любив природу, невсипно працював, нікого не боявся, жив для простих людей.
Понад два століття минуло з того часу, як ходив по землі рідної країни цей мандрівний філософ. Але пам’ять про нього шириться, його заповіді знаходять відгук у серцях нащадків. Спадщина Сковороди залишиться дорогим надбанням не тільки української, а й світової культури.
Варіант 4
Благословенні ви, сліди,
Не злиті вічностідощами,
Мандрівника Сковороди
З припорошілими саквами,
Що до цілющої води
Простує, занедбавши храми.
Максим Рильський
Коли замислитисянад байками, віршами, філософськими трактатами Григорія Сковороди, коли намагатися уявити собі цю людину, її життєвий шлях, на думку спадають тільки епітети: незвичайний, незбагненний, геніальний… Цей непересічний чоловік був обдарований не тільки в поезії (згадаймо його «Сад божественних пісень»), а й у музиці, співах, був талановитим науковцем. Однак найяскравіше його геній виявився у філософських трактатах: «Книга Асхань», де філософ розробив питання про пізнання світу й самопізнання людини, «Алфавіт, або Буквар світу…» та інші.
У своїх трактатах, байках і деяких поезіях Г.Сковорода створив оригінальну філософську систему. Він вважав, що світ піддається пізнанню, але людина насамперед зобов’язана пізнати сама себе, бо це прямий шлях до щастя. На думку мандрівного філософа, щастя полягає у «сродній» праці: «Нема більшої муки, як біль думок, а болять думки, позбавляючись природженого діла. І нема більшої радості, як жити по натурі» («Бджола і Шершень»). Успішність цієї ідеї Сковорода довів на прикладі власного життя, адже, не жалкуючи, відмовився від кар’єри у придворній капелі, а згодом і від викладацької діяльності у відомих навчальних закладах України. Свій вибір він пояснив так: «Я довго роздумував над цим і після багатьох спроб побачив, що не можу зіграти в театрі світу ніякої ролі вдалішої, крім низької, простої, безпечної, самотньої: я свою роль вибрав, взяв і задоволений».
Мандруючи Україною, спостерігаючи природу, людей, життя, він зумів розкрити секрет щастя: «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами… Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише світ у душу свою». Обравши свободу і душевну чистоту, філософ став щасливим сам і залишив нетлінний заповіт нам, своїм нащадкам.
