Українська література - шкільні твори - 2026

«Ідея «сродної праці» у творах Григорія Сковороди»

Варіант 1

Пізнай самого себе.

Сократ

Ідея пізнання себе поринає в глибину століть і сягає сивої давнини. На важливість самопізнання звертали увагу ще давньогрецькі філософи, які вважали це важливим кроком людини на шляху до щастя. До цієї теми звертався і видатний український філософ, письменник і поет Григорій Сковорода.

Талановитий митець вбачав у самопізнанні найкращий засіб пошуку своєї спорідненості з людством, свого призначення в житті. Вінцем цих пошуків стала ідея «сродної праці». На думку Григорія Сковороди, пізнання самого себе, «сродна праця» — це пізнання людиною своїх природних схильностей до того чи іншого роду діяльності, пізнання свого покликання. Митець був впевнений, що будь-які здібності даються природою, а ось вдосконалюватися вони повинні «наукою і практикою», а також відповідним вихованням.

Ідея «сродної праці» Григорія Сковороди знайшла своє відображення у багатьох його творах, особливо у байках. Наприклад, у байці «Бджола та Шершень» автор говорить, що «немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням». Український філософ висунув власну ідею перетворення повсякденної праці із засобу існування у найвищу насолоду і найпершу життєву потребу. Його твори пронизує думка, що насолода від споживання не є істинною втіхою, не є суто людською. І тільки праця за покликанням, праця як реалізація обдарувань і творчих здібностей людини може принести їй найвищу насолоду.

Г. Сковорода був впевнений, що людину зробить щасливою сам процес виконання «сродної праці». Цю ідею озвучує у байці Бджола, коли зізнається, що їй подобається не стільки споживати мед, скільки його збирати. Ця думка є головною і в філософському творі Г. Сковороди «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира»: «Природному охотнику больше веселия приносит самая ловля и труд, нежели поставленный на стол жареный заяц».

У своїй байці «Зозуля і Косик» Г. Сковорода стверджує: «Робота наша — джерело веселощів». На його думку, від природних здібностей людей залежить суспільний розподіл праці: «скільки посад, стільки й спорідненостей». Та людина, яка працює не за своїми нахилами, не буде мати успіху, ніколи не досягне у своїй діяльності високих результатів, бо буде знаходитися у «протиприродному стані». Отже, не слід сторонитися своїх здібностей, бо, як зазначив митець у байці «Годинникові колеса», «з різними природними нахилами життєвий шлях різний. Одначе, всім їм один кінець — мир і щастя».

Своєю філософською ідеєю «сродної праці» український поет і письменник Григорій Сковорода вказав людям один з найкоротших шляхів до чистої совісті, гармонії і щастя. Отже, щастя треба шукати через самопізнання і сродну працю.

Варіант 2

Ще давньогрецькі філософи на дорозі людини до свого щастя вважали великим кроком самопізнання. Вони звертали увагу на важливість ідеї пізнання самого себе, тому можна з упевненістю сказати, що ця ідея сягає сивої давнини.

Видатний український філософ і поет Григорій Савич Сковорода у самопізнанні теж вбачав пошук свого призначення в житті та своєї спорідненості з суспільством. Вінцем цих пошуків була так звана «сродна праця». На думку філософа, «пізнання себе» — це пізнання свого справжнього покликання, своїх схильностей до того чи іншого виду діяльності. Яскраве відображення ідеї «сродної праці» присутнє у багатьох творах Г. Сковороди. Наприклад, у байці «Бджола та Шершень» автор висловлює думку, що «немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням».

Поет висовує ідею перетворення праці зі звичайного засобу життя у найвищу насолоду і головну життєву потребу. Майже через усі твори Г. Сковороди проходить думка про те, що насолода споживання повинна бути не суто людською, не звичайною втіхою. Адже вищу насолоду може принести тільки праця за покликанням, тобто праця як реалізація обдарувань і творчих здібностей. Сам процес заняття «сродною працею» може зробити людину щасливою. Саме цю ідею представляє у байці Бджола — вона визнає, що їй значно більше подобається збирати мед, ніж споживати його. Така ж думка є головною і в творі Г. Сковороди «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира», в якому автор висловлюється так: «Природному охотнику больше веселия приносит самая ловля и труд, нежели поставленный на стол жареный заяц».

Отже, Григорій Сковорода вважає, що істинне задоволення людині повинен приносити сам процес праці, а не його результати. «Робота наша — джерело веселощів» — так стверджує філософ у іншій своїй байці — байці «Зозуля і Косик». На думку Г. Сковороди, суспільний поділ праці теж залежить від природних схильностей людини: «скільки посад, стільки й спорідненостей». Людина, яка буде знаходитися у «протиприродному стані», ніколи не досягне у своїй діяльності високих результатів. Ніколи не буде мати успіху й та людина, яка обрала працю не за своїми нахилами.

Отже, соромитися своєї «спорідненої праці» ніколи не слід, бо, як зазначає Г. Сковорода у байці «Годинникові колеса», «з різними природними нахилами життєвий шлях різний. Одначе, всім їм один кінець — мир і щастя».

Своєю ідеєю «сродної праці», своїми творами видатний український філософ, поет і письменник Григорій Сковорода вказав співвітчизникам на один із шляхів до чистої совісті, гармонії і щастя. Отож давайте шукати своє щастя у праці, до якої ми маємо нахили, та через самопізнання самих себе!