Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Деякі зауваження про мову творів Григорія Сковороди
Всі публікації щодо:
Сковорода Григорій
Академік Д. Багалій відзначав: «Г Сковорода належить до найвидатніших людей свого часу. Він бувукраїнський поет, філософ, муж доброчинний із християн у цілковитому значенні слова. Йому призначено було залишити по собі глибокий слід у спогадах сучасників».
Щоб достоту зрозуміти склад мови Г. Сковороди, треба зважати насамперед на історичні умови, в яких, як зауважує І. Пільчук, Сковорода не спроможний був цілковито досягти повного онароднення літературної мови і лише робив перші кроки в цьому напрямі.
Як відомо, імператор Петро І заборонив друкувати на Україні будь-які книжки, крім церковних. У 1776 р. був виданий новий указ, який вимагав, щоб книжки, які друкуються в українських друкарнях, були перевірені вищою духовною владою.
У XVIII ст. російська мова займає провідне місце у вищих навчальних закладах України.
Під час навчання Г. Сковороди в Київській академії у ній запроваджується вивчення російської мови. Тому не дивно, що він використовував її при написанні своїх творів.
Дехто з дослідників, наприклад, Ю. Шевельов, вважав мову творів письменника слобожанським діалектом російської мови.
Таке розуміння мови творів філософа заперечує професор Харківського національного педуніверситету ім. Г. С. Сковороди Л. В. Ушкалов: «Сковородинська lingua mixta — то аж ніяк не російська мова. Не слід легковажити й тією обставиною, що сам Сковорода, який знав чимало мов і назагал дуже уважно ставився до слова, уважав мову своїх творів за українську».
За словами Л. А. Лисиченко, мовний світ Г. Сковороди містить у собі традиції і досвід старослов’янської і староукраїнської мов.
Спостереження над мовою творів Г. Сковороди дають підстави твердити, що він широко використовував староукраїнську літературну мову, залучаючи при цьому до свого виражального арсеналу і різноманітні стадії живої народної української мови (наприклад, у лексиці (око, соловейко, люба година, свята, вербочки, будьмо, ляжте та ін.).
Отже, мовна практика Г. С. Сковороди є одним з етапів в історії розвитку української літературної мови.