Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Поетична творчість Г. Сковороди
Всі публікації щодо:
Сковорода Григорій
I. Створення збірки «Сад божественних пісень».
II. «Сад божественних пісень» — своєрідний ліричний щоденник автора.
1. Змалювання соціальних вад кріпосницької системи у поезії «Всякому місту звичай і права».
2. Смерть — як суддя, що виносить справедливий вирок усім, хто завдає людям горя на землі.
3. Кревний зв’язок із трудовим людом (за поезією «Ой ти, птичко жолтобоко»).
4. Оспівування чистоти душі й серця в поезії «Кто серцем чист и душею».
III. Вплив усної народної творчості на ліричні твори Г. Сковороди. (В основу композиції збірки «Сад божественних пісень» Г. Сковорода поклав алегорію саду. Хоча ряд пісень і мають жанрові ознаки панегіриків, рівень авторського самовираження досить високий, бо автор використовує ряд художніх образів, генетично пов’язаних з українським фольклором. У поезіях Г. Сковороди можна зустріти і любу весну, і люту зиму, і смерть із замашною косою, і зелену діброву, і прокляту нудьгу. Ритмомелодика поезій формується в процесі взаємодії силабічного й народнопісенного віршів. Використання художнього досвіду українського фольклору ставить твори Сковороди дуже близько до живої народнорозмовної стихії).
Окрім своїх байок, філософських трактатів та прозових творів, Г. Сковорода залишив нам ще одну, не менш важливу та художньо довершену, частину своєї творчої спадщини. Це поетична творчість. Поезії Григорія Сковороди мелодійні, насичені образами, художньо довершені.
Свої поезії Г. Сковорода склав у збірку «Сад божественних пісень». Сковорода був не тільки філософом, педагогом та байкарем, але й першим ліричним поетом в українській літературі. У поезіях автор відкриває читачеві свій внутрішній світ. У ранній ліриці ми спостерігаємо мотиви туги, журби, сумнівів. Це пов’язано з невпинним пошуком поетовою душею щастя та гармонії. Але з поезій, написаних трохи пізніше, ми бачимо, що автор таки досяг внутрішнього спокою. Григорій Сковорода має свої філософські міркування з приводу питання щастя: він вчить шукати щастя у своїй душі, а не в матеріальних статках, високій посаді чи захопленні оточення.
Але поезії Г. Сковороди стосуються не тільки внутрішнього світу людини, у своїх творах він викриває також суспільні недоліки та особисті вади людей. Прикладом роздумів філософа над проблемами суспільства можна вважати вірш «Всякому місту — звичай і права» та поезію «Ве ІіЬегіаіе».
У поезіях Г. Сковороди ми бачимо також мотиви, які майже не використовувались у літературі до нього. Велику кількість своїх творів Г. Сковорода присвятив природі рідного краю. У цих творах, написаних майже розмовною мовою, автор оспівує красу природи, просту працю. У віршах цієї тематичної групи можна простежити вплив фольклорних мотивів, народної поетичної творчості. Саме завдяки розмовній мові та близькій людям тематиці вірші Г. Сковороди дуже швидко стали популярними. Деякі з них (наприклад, «Ах поля, поля зелені») було покладено на музику. Тут відкрився ще один не відомий нам талант видатного письменника — мелодію до вірша «Ой ти, пташко жовтобоко» склав сам Григорій Сковорода.
Звичайно, поезія Г. Сковороди зовсім не схожа за формою на сучасні відомі поетичні твори, але кожному періоду розвитку літератури притаманний свій неповторний стиль. І, цілком можливо, що сучасної поетичної творчості в звичному нам вигляді могло б і не існувати, якби не довершена поетична спадщина видатного філософа, мислителя, педагога та байкаря Григорія Сковороди.
