Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Художнє втілення в байках філософських роздумів Григорія Сковороди
Всі публікації щодо:
Сковорода Григорій
І. Г. С. Сковорода — видатний філософ, письменник-просвітитель ХVIIІ ст. (місце письменника в українській і світовій культурі; громадянська позиція: «А мій жребій — з голяками»).
II. Байка як засіб художнього втілення філософських поглядів Г. Сковороди.
1. Перші байки Сковороди (викликані самим життям; явищами і фактами, вартими осміяння; мета — виправити людські вади, передати свій життєвий досвід, поділитися роздумами).
2. Витоки сковородинівських байок (грецька та римська байка, творчість Езопа, усна народна творчість).
3. «Басні Харьковскія» (1769 — 1774 рр., 30 оригінальних байок).
«Олененя і Кабан» (сюжет подібний до сюжету байки Езопа про граків, які убралися в пір’я павича; як і Езоп, застерігає від такого роду вчинків і викриває прагнення похизуватися чужою пишною одежею, а також намагання обходити закони завдяки «новій одежі»);
«Бджола і Шершень» (необхідно жити «за природою», трудитися за природними нахилами, за покликанням, тоді людина буде щаслива сама й корисна суспільству; коли людина береться не за свою справу, то лихо буде їй і оточенню);
«Орел і Черепаха», «Жайворонки» (ідея «сродності праці»);
«Дві Курки» (замало природного нахилу, велике значення має досвід, практика); роздуми про людське щастя («Зозуля і Дрізд»: робота не тільки для себе, але й для всіх, «Пес і Вовк», «Соловей, Жайворонок, Дрізд» — щира, безкорислива дружба приносить справжнє щастя).
III. Значення творчості Г. Сковороди (джерело мудрості й доброти; філософські погляди мають загальнолюдську цінність).
Сковорода був особливою людиною. Він свідомо відмовився від усіх принад світу, щоб споглядати життя, людей, повільний плин часу, перетворення у природі. Це дозволило йому виробити свій оригінальний філософський погляд на життя. У всьому, що він споглядав, Сковорода бачив величний задум Господа. Існування всього живого давало йому поживу для роздумів і узагальнень. Сковорода умів бути щасливим без умовностей світу. Він не переобтяжував своє існування речами, не гнався за славою, не зважав на чужу думку і наклепи людей, які не розуміли його, жаліли, дивувалися з його життя. Усе, що пересічна людина вважала цінним для себе, Сковорода зневажав. Він їв, що давали добрі люди, спав там, де його зморював сон, говорив те, що передумав, і обирав таку форму оповіді, яку вважав найдоцільнішою.
Байка давала письменникові можливість точно і влучно висловити свої філософські погляди, адже в розумінні Сковороди вона — «мудра іграшка», «розумная сила» і мало чим відрізняється від притчі, якими рясніє його найулюбленіша книга — Біблія. Філософ не мав свого дому, не обробляв поле, не вирощував хліб. Він робив те, що умів і знав, те, що було необхідно людям — учив їх бути щасливими. Сковорода вважав, що людина може бути щасливою тільки тоді, коли займається «сродною» працею. Кожній людині Бог дає якийсь талант. Але людина сама повинна пізнати його, а пізнавши, розкрити і жити відповідно до нахилів і бажань. Григорій Сковорода вважав працю і потребою людини, і одночасно — шляхом до щастя. Вільна праця, що відповідає нахилам, дає людині насолоду, задоволення, йде на користь, додає сил, «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним».
Темі «сродної» праці письменник присвятив декілька байок, але найповніше розкрив її у байці «Пчела и Шершень». Паразит Шершень насміхається з бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: «Много у вас голов, но безмозгіє. Видно, что вн без толку влюбились в мед». Бджола називає «господина советника» дурним і засуджує тих, хто «воров-ски добьівает мед», і пояснює, що для неї солодкий не мед, а праця, сам процес добування солодкого продукту, який забезпечує життя і трудівницям-бджолам, і трутням, і хижакам шершням. На підтвердження цієї думки Сковорода наводить цілу низку прикладів, посилаючись на мисливського собаку, найвеселішого тоді, коли полює зайця; на кота, який, зловивши мишу, не їсть її; на замкнену бджолу, яка гине з нудьги, бо не може літати з квітки на квітку і збирати мед. А вже з цього і читач має дійти висновку про важливість для людини праці до душі. Зрозумієш це — будеш щасливий, не зрозумієш — ніякі статки, цінності, можливості не дадуть задоволення від життя. Сковорода вчить, що не варто потерпати через те, що Бог одному дав мале, а іншому велике («изрядное дело»), бо праця без таланту, іскри Божої — ніщо. Можна літати у високостях і бути нещасливим, в можна ходити по землі — і відчувати радість і задоволення від життя.
Не треба зазіхати на чуже неприродне для тебе. Черепаха, що вчилася в Орлів літати, і це літання закінчилося падінням на камінь «с великим шумом и треском» («Орел і Черепаха»). Отож, необхідно задовольнятися своїм, тим, що природа призначила саме тобі, не треба «обучаться, к чему не рожден» («Алфавит…»). Як же досягти людині щастя в житті, як знайти ту єдину справу, якій можна присвятити всього себе? Єдиний шлях до пізнання самого себе — освіта і навчання. Кожній людині треба якомога раніше замислюватись над пошуками своєї справи, своєї «сродної» праці, щоб бути щасливим самому і давати користь Батьківщині.
