Українська література - шкільні твори - 2026

Героїчний образ Орисі - головної героїні повісті М. Старицького «Оборона Буші»

Максим Тадейович Рильський про творчість Михайла Старицького писав: «Творчість Старицького — значний крок уперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури, у зміцненні в нашому письменстві реалізму».

Починаючи роботу над історичним твором, М. Старицький знайомився з народними переказами про епоху, з історичними документами, а тому його історична романістика відзначається правдивістю зображення історичних подій, багатством і різноплановістю образів, постановкою актуальних питань. Письменник майстерно зображує колорит епохи, колективні настрої народу, масові сцени, битви, природу, та, на мою думку, справжній талант митця виявляється у зображенні героїв.

Повість «Оборона Буші» — це невеликий епізод із героїчного минулого українського народу. У творі йдеться про часи Хмельниччини, про боротьбу нашого народу з польською шляхтою. Захопившись бурхливими подіями того часу, Старицький, щоб мати змогу видати твір, написав повість російською мовою. В основу повісті письменник поклав справжні історичні події — оборону в 1654 році на Поділлі містечка-фортеці Буші з метою затримати просування на схід польської армії і дати змогу війську Богдана Хмельницького дочекатися підмоги. Звичайно ж, повість «Оборона Буші» — художній твір, але вимисел не руйнує меж загальновідомих подій, не суперечить фактам життя, а робить їх тільки яскравішими, наближає події давньої епохи до сучасності.

Орися, дочка коменданта фортеці Михайла Завістного, — головна героїня повісті «Оборона Буші». Вона виросла серед козаків, адже її батько був сотником. Якось він знайшов хлопчика Антося, який не знав, хто він і якого роду, і виростив знайду як свого сина. Вирісши, Орися й Антось покохали одне одного, будували плани на майбутнє, та виявилося, що хлопець насправді був католиком, сином польського магната, а тому змушений був вступити в польське військо. Так закоханий в Орисю Антось опинився під мурами Буші.

Козацьке військо змушене було зустріти ворога поза межами фортеці, і батько доручає Орисі оборону Буші. Дівчина знає, що серед ворогів знаходиться її коханий, часто згадує про щасливі хвилини, пережиті з Антосем, але, вихована справжнім козаком, жодної миті не сумнівається, твердою рукою спрямовує жерло гармати в середину ворожого війська. Орися розуміє, що єдиний вихід із складного становища — це смерть, але її загибель має бути й загибеллю ворога, тому дівчина вирішила висадити в повітря порохові склади, розташовані під фортецею.

Яскравим прийомом, що характеризує Олесю, є відтворення снів дівчини. їй ввижається то дитинство, то дівування. А в останньому сновидінні вона бачить себе в образі калини, яка простягає свої руки-віти до стрункого явора. Та раптом зривається страшна буря, вириває дерева з корінням, явір «злетів угору, метнувся вбік і цупко обхопив своїм віттям калину, — вони сплелися, сплелися навіки, нерозлучно…» Так само гинуть і Орися з Антосем: закохані живцем поховані під уламками порохового складу. Тепер уже ніхто не зможе розлучити закоханих. Братовбивча війна забрала їхніх батьків, рідний дім і їхню долю. Не справдяться надії Орисі на щасливе життя з коханим чоловіком, у диму страшного вибуху розвіялися мрії Антося на єднання двох слов’янських народів. Молоді люди загинули, але смерті ці не були марними. Михайло Завістний, батько Орисі, звертаючись до України, каже: «А все ж таки не доконають дітей твоїх кревних — стоять вони непохибно і стоятимуть до загину за свою змучену неньку і, доки світ сонця, ні за які скарби, нізащо в світі не продадуть своєї любові до тебе, наша люба вітчизно».

Історична прозова творчість М. Старицького формувалася на ідейних засадах просвітництва. У повісті «Оборона Буші» письменник оспівує не тільки героїзм простих людей і всього українського народу, а й утверджує морально-етичний кодекс народного життя, закликає до гуманізації суспільства через визнання само- цінності особистості. Старицький підносить ідеї природної рівності людей, справедливості, братерства, єдності слов’янських народів.