Українська література - шкільні твори - 2026

Образ Павлуся за оповіданням О. Стороженка «Скарб»

Люди різні… Хтось у пошуках своєї долі їде до чужої країни, хтось працює, не покладаючи рук, але є й такі, які просто чекають кращого майбутнього, не намагаючись нічого для цього зробити.

Саме таким і був головний герой оповідання О. Стороженка «Скарб» Павлусь. З самого дитинства він звик до того, що за нього всі проблеми вирішать. На мою думку, вина батьків полягала у тому,що вони не дали Павлусю стати самостійним: мати настільки сильно опікувалася ним, що не давала нічого робити самому. І хлопець скоро звик, що всі його забаганки виконуються. Звичайно, образ Павлуся є алегоричним. Я не уявляю собі людину, яка б дійсно поводилася так, як він. Павлусь майже не виходив з дому: то на вулиці холодно, то жарко; не навчався — мамі його було шкода віддавати до дяка; навіть не ходив на вечорниці — щоб хлопці раптом не образили. Він нічого не вмів робити і, власне, і не намагався. Все його життя полягало в тому, що хлопець їв та спав. І навіть після смерті батьків нічого не змінилося: мати вмовила наймита та наймичку, щоб вони доглядали її любого сина.

Ще одне, що не може не дивувати: Павлусеві постійно щастило. За ним дійсно добре доглядали наймит з наймичкою, у нього завжди був урожай, добре почувалася худоба… Врешті-решт, він навіть одружився вдало і для цього йому не довелося прикладати жодних зусиль! Особливо мене вразила історія зі скарбом, коли хлопці, вирішивши пожартувати, кинули у вікно Павлусеві дохлого хорта, а в ньому виявився скарб… Тобто, здавалося б, Павлусь був ідеально щасливою людиною. Він мав усе, про що тільки міг мріяти. Але, річ у тім, що не мріяв він ні про що.

На мою думку, життя Павлуся було беззмістовним. Він ні до чого не прагнув, нічого не робив. Я не розумію, як можна цілими днями їсти та спати. Людина має щось робити, має самовдосконалюватися, навчатися, працювати… Хіба ж щастя полягає в тому, щоб спати цілісінькими днями під грушею?! Мені здається, що Павлусь не був по-справжньому щасливим, він просто не розумів, що таке щастя.