ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Sleepagotchi

#TotalHash
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Українська література - шкільні твори - 2025

Тяжке дитинство сільських дітей (за мотивами оповідання А. Тесленка «Школяр»)

Всі публікації щодо:
Тесленко Архип

Варіант 1

В українській літературі багато цікавих і повчальних творів. Автори цих творів ставили за мету не лише розповісти про життя інших людей, дітей, школярів, а й показати нам, сьогоднішнім школярам, яке нам випало щастя — мати змогу вчитися: кожного дня ходити до школи, мати гарні книжки, зошити, фарби з олівцями. Ми маємо безкоштовну освіту, і все, що нам слід робити — ходити до школи, слухати вчителя, виконувати завдання, добре вчитися. Але ж були й інші часи. Коли єдиною мрією дитини було мати змогу піти до школи. Мати хоча б одну-дві книжки, щоб навчатися грамоті.

Саме про таку мрію сільського хлопчика Миколки йдеться в оповіданні Архипа Тесленка «Школяр». Головний герой оповідання Дуже любив науку: «Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають щось таке, — чи про луку, чи про ліс… Ну й любило це!» І батьки наче записали його до школи. Але…

Перед нами відкривається сумна тажа хлива картина реального життя хлопчика у родині. Миколі нема чого поїсти — а їсти ж так хочеться!

«Ну що їсти, мамо?» — питає. «Та яж не знаю», — мати йому. Миколка по горшках: і в той заглянув, і в сей… Увіходить батько знадвору, такий сумний.

— От лихо, — каже, — хліба на денці тільки».

Та при батьку не можна було навіть згадувати про голод. Бо відповідь одна — «деркачем його, деркачем».

Та і йти ж до школи було ні в чім — чоботи усі у дірках. А батько — свариться: «А, в школу… грамоти тобі!., в пани сина!..»

Але ж ми розуміємо, що не з того батько сварився, що ворогом своєму синові був, а з того, що нема де грошей узяти на одяг, на харчі — не те що на книжки. І вихід єдиний — йти хлопчику в найми.

Дуже вражає остання зустріч Миколки з учителем: «Були до хазяїна… найняли… так… я… не здужаю… аж захворів був… Так мене в поводаторі це… Двері в світлицю одхилені були… Стіл, видно було, розгорнуту книжку, скрипку, картини… Глянув Миколка… заплакав…».

Так, дуже важким було життя сільських дітей у ті далекі часи. І ми повинні бути вдячними, що сьогодні не маємо таких труднощів. А найкращий вияв нашої вдячності — це гарне навчання.

Варіант 2

У центрі оповідання А. Тесленка «Школяр» доля маленького хлопчика Миколки. Навіть серед усіх своїх однолітків хлопець відрізнявся своїм потягом до навчання. Він здобував нові знання, якщо навіть на це не вистачало сили. Вперто, впевнено пізнавав таємниці світобудови, які розкривав перед ним добрий учитель.

Народився Миколка у найбіднішій селянській родині. І батько, і мати були неосвіченими, проте бажали синові кращої долі. Батько записав хлопця до школи, незважаючи на нестатки.

Тягар бідності був настільки важким, що ламав і найсильніші характери. Зубожіння родини було для батька пекучим болем. Іноді він не витримував і зривався на своїх домашніх. Розірвалися чоботи, а Миколка отримав стусанів, відірвалися підбори — йому ледь пощастило врятуватися.

Іноді Миколка приходив додому, просив їсти. Мама могла запропонувати лише триденний борщ, гіркий, несмачний. Хлопець плакав, бо їсти дуже хотілося. Плакав, але продовжував мовчки витримувати всі негаразди.

Тільки вчитель був світлом у цій темряві. Одного разу Миколка прийшов до нього і зупинився у німому захопленні — настільки подарував хлопцеві чоботи, тільки б він ходив до школи.

Чи здатна одна людина змінити будову всієї держави? Тієї держави, в якій людина була безправна і гинула від голоду, щодня виснажливо працюючи. На жаль, дуже часто таланти гинули, бо не мали змоги розвиватися далі. А так хотілося б вірити, що Миколка став справжнім вченим, відкрив нові закони й забув про голод і холод!



ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Gold eagle bithub_77-bit bithub_77-bit bithub_77-bit