Українська література - шкільні твори - 2026

Загальнолюдські мотиви та гуманістичні цінності в повісті Осипа Турянського «Поза межами болю»

Всі публікації щодо:
Турянський Осип

Варіант 1

Через сльози й терпіння

Шлях веде до просвітління:

Хто боровся, скутий тьмою,

Тому сонце — мрія мрій.

Осип Турянський

Стиль повісті письменника О. Турянського «Поза межами болю» належить до класичного напрямку експресіонізму, який в українській літературі найбільше розвинувся на початку ХХ століття. У творі реальність пов’язана з мистецтвом, а шляхи вираження думок і поглядів автор знаходить у дослідженні глибинних процесів, що відбуваються у людині, яка опинилася в найжорстокіших умовах, на межі життя і смерті.

У повісті «Поза межами болю» автор відтворює своє загострене бачення світу через призму власних емоцій і переживань в екстремальній ситуації, розмірковує над загальнолюдськими цінностями і гуманістичними мотивами людських вчинків. О. Турянський засуджує жорстокість кровопролить і війн, інші потворні явища у тогочасному суспільстві. Автор майже погоджується з тим, що світ дуже далекий від досконалості і в ньому «слабший мусить померти, аби сильніший вижив».

О. Турянський був безпосереднім свідком подій Першої світової війни, бо воював на її фронтах. Він зазнав неймовірних жахів полону, тому його повість, пропущена крізь власне серце, набуває великого значення серед найвидатніших творів української літератури. За визначенням самого автора, «Поза межами болю» — це поема у прозі, у центрі сюжету якої поневіряння колишніх солдатів австро-угорської армії, сімох друзів по нещастю, військовополонених, які відбилися від головної колони і терплять жорстокі муки голоду та холоду серед засніжених Альп.

У цій повісті О. Турянський порушує багато важливих проблем. Це і політичні амбіції можновладної верхівки, і ставлення людей до війни, і збереження моральних та духовних цінностей за будь-яких обставин. Основною ідеєю повісті, яка проходить через весь твір, є ідея протесту людини проти війни: «Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються!». Можливо, тоді все в світі стало б добрішим: «Тоді боги стали б людьми, а люди братами».

Як докір усьому людству звучить у повісті питання автора: «Навіщо ми, люди, вбивали людей?». А відповіддю на це питання можна вважати оптимістичні слова одного з героїв, що звучать наприкінці твору. З ними Добровський хоча й звертається до автора оповіді, а насправді до кожного зі своїх сучасників, до кожного зі своїх нащадків: «Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть».

Тож попри усю трагічність подій, які зобразив у повісті «Поза межами болю» О. Турянський, подій, після яких живим залишився тільки Оглядівський (автор твору), у цій поемі в прозі провідною залишається ідея перемоги духа над матерією, гуманістичних цінностей над загальнолюдськими мотивами.

Варіант 2

Через сльози і терпіння

Осип Турянський

За визначенням самого О. Турянського, твір «Поза межами болю» — це поема у прозі. У центрі сюжету цієї повісті лежить поневіряння колишніх солдатів австрійської армії, сімох військовополонених і друзів за нещастям: Пшилуського, Бояні, Саба, Ніколича, Добровського, Штранцінгера та Оглядівського. Слід зазначити, що саме від останнього героя повісті ведеться оповідь, саме останній герой — це прообраз автора твору.

В передмові до повісті О. Турянський зазначає, що ці нещасні стали жертвами підступного злочину: «Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства». Відставши від колони полонених і втікши від охоронців, семеро чоловіків залишаються один на один з дикою природою, зі снігом, холодом і голодом. Найбільшою небезпекою для втікачів у тому становищі була небезпека замерзнути, адже стояв лютий мороз. Для того, щоб передати весь жах ситуації, в яку потрапила купка полонених, автор влучно використав оригінальний художній прийом: «Ідуть живі трупи по трупі природи».

Здається, що природа відвернулася від цих нещасних і вирішила випробувати їх ще раз: «Чорні хмари закрили заздрісно сонце і блакить неба й повисли над ними, як велетенські чорні крила всесвітнього духа знищення». Слід зазначити, що в повісті чи не перший раз образ природи використовується не як опис чи тло, дружнє людям, суголосне подіям, а як ворожа караюча сила. І змінюється вона у свідомості полонених лише у передсмертному маренні: «Синє небо любо й приязно сміється».

Біля вогнища, яке ціною неймовірних зусиль вдалося розпалити полоненим, кожен з них постає як окрема особистість, що опинилася в екстремальних умовах. Оглядівський марить дружиною і сином, Сабо рве банкноти, які здобув на війні підступним чином, і розмірковує, що значить «мати гроші», сліпий мовчазний Штранцінгер у відчаї спалює у вогнищі свою скрипку: «Оця скрипка — це його очі», а колишній організатор світських балів Добровський філософськи зауважує: «Ми вже не маємо гроші і також не потребуємо гроші. Тепер ми стали людьми».

У своїй поемі в прозі О. Турянський порушує багато важливих проблем. Це і збереження моральних цінностей та духовності, і влада грошей та політичні амбіції верхівки, і людина та війна, і людина та держава. Але основною ідеєю твору залишається ідея протесту проти кривавих війн та самознищення людства. Автор каже: «Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються!». Вселюдська значимість повісті «Поза межами болю», її гуманістичний пафос примушують читачів замислитися над шляхами пошуку позитивних ідеалів, які були б запорукою поступу у всеосяжному масштабі і без яких людство просто не може існувати.