Українська література - шкільні твори - 2021

Характеристика образу Адама із повісті В. Близнеця «Звук павутинки»

Всі публікації щодо:
Близнець Віктор

Варіант 1

1) Адаменко — Адам — вчений.

2) Портрет і зовнішність героя.

3) Риси характеру.

4) Адам — майстер і чарівник

Головним героєм оповідання «Звук павутинки» є звичайний хлопчик за ім’ям Льонька, який відрізняється дивовижним вмінням бачити оточуючий світ в усій його красі, вміти у звичайних, на перший погляд речах, бачити щось цікаве і приваблююче. Льонька мав двох друзів — дівчинку Ніну, яку він сам вигадав і яка існувала лише в уявленні Льонки, та Адама, який хоча і був багатше старший за хлопця, але розумів його, як ніхто інший.

З Адамом хлопчик познайомився біля протоки, по якій він пускав кораблики з листків щавлю. Виявилося, що Адам — вчений, який приїхав до села доживати свій вік. Адам це не ім’я, а прізвисько, яке з’явилося від його прізвища — Адаменко. Він був хворий на невиліковну хворобу, але це було видно лише за його зовнішністю. А ось поводився він як звичайна здорова людина, яка, незважаючи на свій похилий вік, залишила в своїй душі частинку дитинства. Саме завдяки цьому Адамові вдалося добре порозумітися з хлопцем і стати його найкращим другом.

Адаменко був худим та високим чоловіком. При знайомстві з ним хлопцю навіть здалося, що він дуже схожий на старого морського вовка. Він настільки вразив хлопчика тим, що теж побачив у листках, які пливли по воді справжні кораблі, що скоро Льонька і дня не міг прожити, щоб не поспілкуватися з Адамом.

Адам був до усього уважний, він цікавився усім, що бачив навколо, дивувався разом з Льонькою дивовижній красі природи, вигадував, як мала дитина, забавки та розважав хлопця цікавими розповідями. У своєму серці на все життя він зберіг частинку дитинства, що допомогла вченому зрозуміти звичайного хлопчика. Вчений бачить, що листочки на воді — то не листочки, а справжня флотилія, а Льонька — це не маленький школяр, а відважний капітан.

Адам — це майстер і справжній чарівник. Його незвичайний світ — неповторний, дивовижний і, в т ой же час, зрозумілий. Він справжній майстер вигадок і майже чарівник. Адам має добре серце, яке не охололо від буденщини, хвороби і зла, а сяє полум’ям і на все реагує щиро і безпосередньо. Саме такі люди спроможні довести, що існує у світі добро, вічність та краса на землі, яку лише треба навчитися бачити.

Нажаль Адам помирає від своєї хвороби, але він на все життя залишиться у серці хлопчика, який виросте, і точно так, як і вчений, зуміє зберегти у своєму серці дитячу безпосередність, допитливість і цікавість до оточуючого світу.

Варіант 2

Дитинство — це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа — для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ головному горою повісті В. Близнеця «Звук павутинки». У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, комах, мурашок, метеликів! Будь-який їхній порух — це вияв великого життя природи, який тільки треба побачити — і ти пірнеш у країну пригод і мрій. Саме такими невтомним і уважним спостерігачем був Льонька.

Головний герой твору — хлопчик Льонька з його мріями та фантазіями. Автор присвятив повість «трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці — найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві».

Найменший порух не залишається поза увагою юного дослідника. Він уміє дивитися «сонячне кіно». Мати думає, що вранці Льонька спить, і зачиняє віконниці, а хлопець спостерігає крізь маленьку дірочку, як живе своїм життям мікроскопічний світ Вишневих Пушинок, вишневого пилу… Герой помічає, які вони чемні й поважні; гуртом, поволеньки виступають із темряви маленькі живі клубочки. Він уявляє, як їх все більше й більше прибуває на світлу галявину, і кожна Пушинка обходить своїх подруг, низенько присідає й каже: «Вишневих снів тобі, сестро!» У чорній пір’їні Льонька може побачити піратське судно на чолі з капітаном — розбишакою Вирвизубом, що хоче взяти в полон Пушинок. Багата уява хлопчика малює яскраві сцени баталій, у яких беруть участь невидимі звичайному оку герої.

Льонька дає ім’я Бумс своєму Срібному чоловічку. Хлопцю хочеться «взяти Бумса в руки, роздивитися, похукати на нього, погладити крильця. А може, й сховати в коробку…», але раптом він пригадує, як минулого літа спіймав метелика і, хоч той і пручався, посадив його до коробки, сховав і забув. А метелик загинув, перетворився на порох. Ми бачимо, як Льонці шкода метелика, хлопець зрозумів, що то він убив бідолаху, і робить правильний висновок: «Для чого вбивати живе?»


Здавалося б, зовсім ще дитина, Льонька цілком дорослий у своїх розмірковуваннях, він здатний відрізнити добре від поганого, розуміє ціну справжньої дружби. На річці хлопчик зустрічає важко хворого вченого Адама. Льоню вражає, що Адам так само вміє бачити невидиме, розмовляти з листочками, річкою, будувати кораблики й греблю. Дорослий чоловік на межі смерті стає чутливим до навколишнього світу, стає дитиною. І коли Адам не може більше підвестися, бо хвороба насідає на нього з новою силою, Льонька втрачає друга, якого тільки-но полюбив. А хлопцю так потрібний однодумець, із яким можна було би гратись, робити нові відкриття!

До смертельно хворого Адама його надовго не пускають, і в уяві Льоньки з’являється образ дівчинки Ніни, такої знайомої й загадкової водночас. Вона — ніби місток між хлопчиком і Адамом, між дитинством і дорослим життям. Ніна розповідає про Адама, навіть читає листи. Вона завжди припливає в човнику нізвідки й відпливає в нікуди. Але вона надзвичайно важлива для хлопця, він чекає на неї, аби просто поговорити про життя. На прощання Ніна говорить, що й він так само забуде про неї, як і всі ті друзі, які вже виросли і більше не вміють мріяти, фантазувати, бути справжніми.

Востаннє дівчина сідає в човник і відпливає у вирій. Герой сам не може збагнути, чи була вона насправді, чи може, він сам її вигадав. Ми розуміємо, що розставання з Ніною, кінець літа символізують перехід до дорослого життя, але сподіваємося, що Льонька на все життя збереже в пам’яті літні дні, не втратить уміння мріяти й слухати «павукове радіо» природи.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.