Українська література - шкільні твори - 2024

«Добро і зло в житті Климка» за повістю Г . Тютюнника «Климко»

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Варіант 1

Події повісті Г. Тютюнника «Климко» переносять нас у жахливі часи окупації України німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої вітчизняної війни, і відкривають ще одну забуту сторінку історії нашого народу. Головний герой твору — хлопчик за ім’ям Климко. Він відправляється за багато кілометрів для того, щоб придбати сіль, а потім її продати на рідній станції, купити їжі і врятувати від голодної смерті улюблену вчительку з її маленькою донькою, свого друга та себе. Перемагаючи в собі страх, фізичне знесилля і хворобу, Климко подорожує шляхами війни, сповненими смертельних небезпек. За віком він був нашим ровесником, але війна зробила його дорослою людиною. Читаючи повість, вражаєшся його недитячій мудрості і витримці, серцем відчуваєш усі його страждання. Здається, й сам подорожуєш разом с Климком, вчишся милосердю і кожну хвилину приміряєш на себе образ героя повісті.

На мій погляд, головною темою повісті «Климко» стало саме милосердя. Спочатку Г. Тютюнник розповідає про випадкову зустріч Климка і його друга Зульфата зі своєю улюбленою вчителькою, яка опинилася майже у безвихідному становищі разом з маленькою донькою. Після цієї зустрічі у хлопців виникла благородна ідея допомогти цій жінці: усі турботи про Наталію Михайлівну з Олею вини беруть на свої слабкі плечі, проте стають для них опорою. В першу чергу переймаючись саме їх життям, юний герой повісті вирушає у дорогу.

Подорожуючи, Климко стає свідком різноманітних подій і пригод. Ризикуючи життям, разом з шевцем під час облоги хлопчик рятує від Німеччини незнайому дівчину. Завдяки цьому вчинку ми розуміємо, що справжні люди, незалежно від віку, залишаються людьми у будь-якій ситуації і здатні виявляти милосердя та співчуття до інших.

Потім, хворий на лихоманку, Климко опиняється у тітки Марини, яка його виходжувала та хотіла залишити хлопця у себе, навіть всиновити його. Хлопчик не погодився, хоча йому і подобалося у доброї жінки, бо відчував велику відповідальність за життя найдорожчих для нього людей. На мій погляд, цей епізод дуже виразно показує самовідданість і доброту наших співвітчизників — і дорослої жінки, яка переймається долею Климка, і маленького хлопчика, який понад усе турбується про близьких людей.

Але найважливішим є завершальний, трагічний епізод повісті — повернення Климка на станцію с торбиною солі, допомога радянському полоненому і загибель хлопчика. Климко повертався до рідної станції сповнений радості, адже у нього була сіль і він пережив усі небезпеки та випробування воєнних шляхів. Та вже майже біля рідного дому хлопчика підстерегла підступна смерть, як підстерігала вона на шляхах війни багатьох його ровесників. Навіть в останні хвилини життя Климко залишається людиною, яка піклується не про себе, а про інших, бо в ту саму мить, коли його скошує черга з німецького автомата, він показує радянському полоненому, куди тому тікати: «Він втупився пальцями в курточку на грудях, тихо ахнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…».

Перед очима ще довго залишається торбинка з сіллю, а серце наповнюється безмежною тугою і любов’ю до хлопчика з такою відчайдушною, милосердною і безкорисливою душею, яка жила для добра. Климко — це уособлений образ усіх дітей війни, які іноді виявляли таку сміливість і милосердя, що й дорослим було не під силу.

Самопожертвування, порядність, чуйність, любов і доброта — у наш час явища дуже рідкі. Дехто виправдовує це суспільними та економічними чинниками. Але ж за часів війни умови життя були набагато гірші, бо людина могла разом втратити все — і будинок, і рідних, і власне життя. Та попри все більшість наших співвітчизників залишалися гідними та чуйними до чужого нещастя людьми.

Прикладом цього може бути і герой повісті Г. Тютюнника «Климко».

Сьогодні мало кому під силу пронести на собі той хрест, який узяв на себе і з гідністю проніс маленький хлопчик. Піти на самопожертву заради інших людей, навіть не замислюючись — героїчний вчинок, на який здатний далеко не кожний, а ось залишатися порядним, виявляти чуйність, здійснювати добро — це те, що може зробити кожен з нас і те, до чого кожен з нас повинний прагнути.

Варіант 2

У творі Григіра Тютюнника «Климко» автор описує жахи війни і ті проблеми, з якими стикаються люди. Головний герой, хлопчик на ім’я Климко, втрачає єдину близьку людину, свого дядька, який працював машиністом паровоза і загинув під час бомбардування. Самому Климку недовго залишалося жити в своєму бараку, незабаром і він був розбомблений, і тому хлопчику довелося йти і шукати собі нове житло. Жахи війни торкнулися не тільки головного героя, але й інших людей, тому Климко зміг скооперуватися з іншими хлопчиками і оселитися в одній з шахт Донбасу. Так склалося, що життя в шахті була непростим і Климко зважився взяти на себе відповідальність за прокорм її жителів і відправитися за солями у віддалену місцевість. Там він зіткнувся з неприємностями, але завдяки допомозі інших людей вижив. Після цього він пройшов довгий шлях назад до своєї шахті, але, на жаль, на підходах до неї його знайшла куля.

Думається, кожному зрозуміло, що найбільшим злом, зображеним у цьому творі, є війна. Вона страшна як для самого Климка, так і для всіх оточуючих його людей. Через війну головний герой у юному віці втрачає всіх близьких людей і змушений стає дорослим заздалегідь.

Воєнний час безжальний до дітей ще в більшій мірі, ніж до дорослих, адже він примушує їх брати на себе відповідальність, до якої вони не готові. Климко робить все для того, щоб не тільки вижити в тих страшних умовах, але і допомогти іншим, які більше за нього потребують допомоги. Тому можна говорити, що на відміну від об’єктивної війни, що є злом, добро тут суто суб’єктивне і проявляється в поведінці окремих людей, які мають почуття відповідальності не тільки за себе, але й за інших. Дивно, але по-справжньому добра людина залишається такою же і під час війни, у творі « Климко» тому є багато прикладів, зокрема, такими прикладами є дивовижні вчинки самого головного героя. Навряд чи б хтось став звинувачувати його, якби він не заступився за дівчину, яку хотіли вивезти на роботи до Німеччини або не запропонував його колишній вчительці, яка втратила оселю, жити разом з ними. Точно так само ніхто не покарав би Климка, якби він не пішов у дальній похід для надання допомоги маленькій дитині і матері з його шахти. Всі ці вчинки він робив за власною ініціативою і самостійно, адже розумів, що крім нього ніхто цього не зробить.

Григіру Тютюннику вдалося чітко провести грань між добром і злом як у своєму творі, так і в житті його головного героя. Очевидним злом була війна, в якій Климко винен не був, але яка зламала його життя повністю. Добро ж полягало у відповідальних і безоплатних вчинках людей під час війни — це стосується як Климка, так і багатьох інших.