Українська література - шкільні твори - 2024

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ УРОКИ ДОБРОТИ І ЧУЙНОСТІ В ПОВІСТІ Г. ТЮТЮННИКА «КЛИМКО»

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Доброта, співчуття, милосердя допомагають людям вижити у наискрутніших обставинах. Коли на війні людина втрачала все: родину, домівку, — так важливо було відчути підтримку і любов інших людей. Про таке єднання між людьми в умовах війни Г. Тютюнник написав повість «Климко».

У центрі повісті — подорож Климка до Слов’янська по сіль. Вирушив він у такий неблизький путь, бо за сіль можна було у той голодний час виміняти будь-які інші харчі. Климко робить це не для себе, а для молодої вчительки з дитиною. У повісті показано, із якою турботою хлопці ладнали климковий барак, щоб розмістити в ньому Наталю Миколаївну із Олею. Зульфат приніс з дому колиску, прикрасив її, а Климко цілу ніч розтоплював буржуйку. Хлопці самі майже діти, і їм не вистачає турботи та опікування, та, запросивши до себе вчительку з донькою, вони відчувають відповідальність за них, за маленьку дитину, що потребує молока та добрих харчів.

Єдина думка, що хвилює Климка, під час його нелегкої подорожі — принести сіль, бо на нього чекають, тому він не погоджується залишитися у доброї тітки Марини, хоч та поставилася до нього, як до сина. І всі люди, яких зустрічав Климко, подавали хлопцеві приклад доброти та чуйності: швець дав йому взуття і знайшов жінку, що мала сіль; вони удвох з Климком рятують невідому дівчину, яку хотіли забрати поліцаї. Та і люди, що живуть у селищі Климка, з турботою і співчуттям ставляться до нього: Бочоночок, дід Гарєєв, тітка Мотя.

Ця взаємопідтримка і співчуття людей у Другу світову війну вражаючі, бо кожний мав забагато горя, щоб звертати увагу на проблеми інших, та між тим кожний опікувався іншими, здатний був віддати останні харчі. Кажуть, біда єднає, та не завадило би нам, що живуть у спокійні, мирні часи навчитися доброті, чуйності, співчуття у героїв повісті «Климко».