Українська література - шкільні твори - 2024

Зображення важкого повоєнного дитиства у повісті Г. Тютюнника «Вогник далеко в степу»

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Редактировать

Багато творів Г. Тютюнника прйсвячені дітям та їх проблемам. У повоєнні роки нелегко було усій країні, бо треба було відбудовувати міста, підприємства, не вистачало спеціалістів, а необроблювані кілька років поля давали поганий врожай. Більшість людей жили у крайній нужді, голодували, не мало чого одягти. Нелегко було усім, та, мабуть, найгірше дітям, багато з яких втратили батьків на війні, пройшли крізь усі її жахи, а після війни не мали ні підручників, щоб навчатися, ні одягу, щоб ходити на навчання.

Про таких дітей, що пережили війну і навчаються у повоєнний час, Г. Тютюнник написав оповідання «Вогник далеко в степу». Хлопці не могли закінчити школу, бо у батьків небуло грошей на одяг і їжу, і тому вони мусили би йти працювати, та не далеко від їх селища було училище, де видавали одяг та ще й годували. Отже, хлопці йдуть навчатися, перш за все, не через бажання отримати професію, а заради нового одягу, яким так пишаються, і хліба для себе та своєї родини. Та любов до справи, усвідомлення важливості своєї професії приходить до них поступово, і їм вже не такою тяжкою здається дорога, бо на ній десь горить їх вогник, і навчання, бо приємно робити щось своїми руками.

Хоч як тяжко було дітям у повоєнні роки, та оповідання зовсім не є сумним, а навпаки воно просякнуте вірою у майбутнє, теплотою дитячої душі, що попри всі негоди залишилася такою ж доброю і люблячою. Дитина вміє радіти з того, що посилає їй сучасне, особливо це стосується дітей, що не мали багато чого. Справжнім щастям було сидіти холодною ніччю у проваллі та їсти абрикоси перший раз у житті. А скільки радості приніс новенький комбінезон, що був винагородою за добру працю!

Отже, діти в усі часи однакові. Хоч як би тяжконе жилось, діти ніколи не занепадають духом, бо майбутнє належить їм, а це сучасне — то їх дитинство, яке попри все має бути щасливим.

II варіант

Повість Григора Тютюнника «Вогник далеко в степу» присвячена тяжкому життю селян у повоєнні роки. Автор змальовує новий тип людей — «дітей війни», які мужністю, цілеспрямованістю загартованістю й силою волі не поступаються дорослим.

Тютюнник майстерно зображує портрети головних героїв Петра та трьох Василів. Позбавлені звичайних радощів дитинства — ігор, бешкетувань, веселих розваг, вони рано усвідомлюють себе невід’ємною частиною суспільства, розуміють необхідність своєї праці.

Щодня ці дорослі діти стикаються із суворою дійсністю: «у пів села нема хат — такий сильний бій був», майже в кожній родині хтось загинув на фронті, не вистачає їжі, одягу, палива. Щоб якось вижити, хлопці вступають до ремісничого училища, що забезпечує їх харчемі одягом.

З великою любов’ю відтворює автор будні своїх маленьких ремісничат, їх сумлінну працю та вмінняне коритися долі. І в хуртовину, і в дощ, і в спеку долають вони 9-кілометрову відстань до училища й назад. Але й навчання, і робота, і далека дорога не знімають із них повсякденних обов’язків: збирання хмизу й рубання дров, допомоги в приготуванні їжі тощо.

Усе це накладає певний відбиток на характери хлопців. Більш за все вони цінують людяність, стійкість, хоробрість, працьовитість, вірність друзям і даному слову. У разі біди діти горою встають один за одного, прагнуть допомоги, хто чим може, встановити справедливість.

Хочеться вірити, що героїв повісті Г. Тютюнника «Вогник далеко в степу» чекає щасливе майбутнє.