Українська література - шкільні твори - 2024

Чи важко Олесю лишатися собою (за твором Гр. Тютюнника «Дивак»)?

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Людина — найцінніша істота на землі. Тому вона і дорогоцінна, що неповторна. Не буває двох цілком однакових людей, навіть рідні брати — і то кожен має свою вдачу. Але незважаючи на це, дуже важко залишатися відмінним завжди, особливо серед людей.

Незвичайна історія сталася з Олесем. Він любить усе живе: і дятлика, і рибку, і дідову конячку. Не може він кривдити тварин. Але люди в селі називають його диваком. Може, погано проявляти повагу до животини, адже цього ніхто не робить? Але Олесика це не турбує, він не переймається такими питаннями. Він є таким, яким його виховала мати, він людина природи, бо ще не встиг повністю від неї відмежуватися. Олесь любить не тільки звірів, його серце сповнене любові навіть до Федька Тойкала. Хай той і б’ється, але ж вибачився і пригостив пиріжком. Хвилина примирення для нього вартує рокам ворожнечі. У такі миттєвості хлопчикові хочеться плакати від почуття братерства, яке пронизує його душу.

Дід учить Олеся правди життя. «Якщо не ти б’єш, то б’ють тебе», — говорить старенький. Дуже шкода, що дідусь, найпевніше, має рацію. Скрутно буде тому, хто не б’є, але тоді його совість не забрудниться і такій людині набагато легше житиметься. Якщо Олесик не зламається, встоїть та залишиться таким, яким він є, то збереже свою людяність, не стане в один ряд із купою інших, не перетвориться на нелюда, не буде гіршим за тварину. Хай його й ображають, але насправді, мені здається, йому просто заздрять, бо в цього хлопця вистачило мужності виділитися з натовпу і показати свою особистість — єдину і неповторну.