Українська література - шкільні твори - 2024

Лицар Правди і майстер новели

Всі публікації щодо:

I. Два брати Тютюнники. (Григорій і Григір Тютюнники — сини одного батька і різних матерів. Чи то значна різниця у віці, чи давні образи їхніх матерів на довгі роки розвели братів, та по-справжньому вони порозумілися тільки тоді, коли молодший Еригір почав писати твори і звернувся до Еригорія за порадою).

II. Першоджерела творчості Григора Тютюнника.

І. Незабутній образ батька. (Михайло Васильович Тютюнник був вродливий чоловік, гордий і незалежний нащадок козацького роду. Він був теслею, і ніхто краще за нього не міг зробити шафи і столи, вікна й двері, а тому роботи було вдосталь, і сім’я жила заможно. Радянська влада була йому кісткою в горлі. Долю батька Григір Тютюнник відтворив у новелі «Три зозулі з поклоном»: загнали Михайла Васильовича в «Сибір неісходиму».

Коли батька заарештували, Григорові було лише шість років, але він добре пам’ятав тата, марив ним і все життя дорікав матері, що не зберегла батькових листів і фотографій).

2. Божий дарунок Григорові — талант і врода. (Григір був дуже схожий на батька: по-чоловічому вродливий, високий, стрункий. Він рідко усміхався, був завжди зосереджений і навіть похмурий. Мало хто здогадувався, що його зовнішня напруженість — це вияв інтенсивної внутрішньої роботи, невдоволеності собою і всім написаним. Письменника часто критикували, топталися по його новелах, після кожної публікації знаходилися «майстри», що засуджували і ганьбили Григора Тютюнника).

3. Правда життя у новелах Григора Тютюнника. (Григір Тютюнник не шукав своїх героїв по світах. Усі вони жили поряд із ним. Письменник добре знав їхні болі, мрії, бажання. Часто-густо в новелах чітко простежується автобіографічність. У його щоденнику є такий запис: «Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені». Григір любить людину, про яку пише, переймається її почуттями, проблемами, сумує, якщо герой виявляє негативні риси характеру.

Письменник добре знав життя села, психологію простого хлібороба. Серед його героїв нема чітко окреслених позитивних чи негативних. У творах Тютюнника, як і в житті, є місце всьому).

III. Творче кредо Григора Тютюнника. (Кожна новела Григора Тютюнника — то зріз справжнього, неприкрашеного життя. У центрі невеликих за обсягом творів одна подія, але розповідь відходить від конкретної історії чи факту. І письменник розкриває вічні людські проблеми: для чого людина живе на землі, що таке любов і щастя. У жодному творі Григір Тютюнник ні на крок не відступив від правди, не прикрашував дійсність, не нав’язував читачеві фальшивого оптимізму, не підганяв свою творчість під стандарти «соціалістичного реалізму»).