Українська література - шкільні твори - 2021

Розкриття потворної суті бездуховності, черствості, жорстокості в поезії В. Бровченка «Нетиповий випадок на майдані» («Бесіди з внучкою про хліб»)

Всі публікації щодо:
Бровченко Володимир

У цьому вірші змальовуються образи, які повністю протиставляютьсяобразам першої частини поезії «Бесіди з внучкою про хліб». Поет зображує зовсімнечувану ситуацію. Хлоп’ята грають у футбол хлібом. Вони шпурляють йогобрудними ногами прямо по землі. Поет гостро засуджує цих хлопчаків, якіповністю втратили відчуття поваги до тяжкої праці тих, хто цей хліб вирощує івипікає. Вони не задумуються над тим, скільки покладено зусиль багатьох людейна те, щоб отримати один такий буханець, який вони зараз шпурляють ногами. Дляних уся ціна цьому хлібу — п’ятак:

Булка — п’ятак, майже — затак!

Такі думки цих підлітків свідчать іпро їх певну обмеженість, що й підкреслює В. Бровченко.

На противагу юним невігласам з’являється образ старенькоїбабусі, яка підіймає буханець. Її сльози печуть серце поета, а також кожного зчитачів.

Обтерла булку від снігу йгрязюки

І — заплакала.

Поет застерігає кожного з нас, щоб ми ніколи не уподібнювалисядо тих хлопців, а завжди шанували людську працю.

II варіант

Народна мудрість каже: «Хліб — всьому голова», «Хліб — нашебагатство». Але як часто ми про це забуваємо. Ось хлопці з вірша В. Бровченка«Нетиповий випадок на майдані» навіть вирішили грати хлібом у «футбол»!

З великим обуренням ставиться поет до цього вчинку.

Підгилюють хліб, як серце моє,

Хлопчики спритні і дужі.

Він коштував їм всього-на-всьогоп’ятак — хіба це гроші. Але хлопці забули, скільки праці і зусиль довелосяприкласти багатьом людям, щоб із маленького зернятка утворилася паляниця:


Не сіячі покищо вони, не женці.

Очі горять — пара з рота.

Не пам’ятають вони і тяжких воєннихчасів, коли не було кому жати ниву, бо всі пішли на фронт. І колосся осипалося, ставало здобиччю гайвороння. Не відчули хлопці на собі й голодомору, колибуханець хліба неможливо було купити навіть за великі гроші.

Черстві, жорстокі діти знехтувалипрацею хліборобів, власного історією. Для них головне — розвага, гра. Вони щене знають справжню ціну хлібові.

Прочитавши цей вірш, хочеться звернутися до всіх: люди, незабувайте, що хліб — це святиня, цінуйте його і навчайте дітей шанувати його.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.