Українська література - шкільні твори - 2024

Громадянсько-політичне забарвлення поезії Лесі Українки «Досвітні вогні»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Леся Українка — видатна постать в історії української літератури. Ця жінка викликає справжнє захоплення: ми захоплюємось її талантом, любов’ю до українського народу, але чи не найбільше — її мужністю та рішучістю, оптимізмом та вірою у краще майбутнє.

Тематика поезій Лесі Українки надзвичайно різноманітна. Це і глибока філософська лірика, і ніжні та мелодійні поезії про кохання, і майстерно написані картини природи рідного краю. Але не менш важливою та художньо довершеною частиною творчого доробку письменниці є громадянсько-політична лірика, у якій Леся Українка не тільки висловлює свої гуманістичні, по-справжньому послідовні та гідні погляди на життя народу, а й часто вміщує палкі заклики до дії. У цих закликах і гостра політична думка талановитої поетеси, і її гаряча любов до рідного народу, жага здобути якнайкращого майбутнього для рідної України.

Однією з найкращих громадянсько-політичних поезій Лесі Українки вважається твір «Досвітні вогні». Особисто мене вражає вміння авторки передати свої думки в алегоричній, образній формі, причому поезія від того не лише не втрачає, а й набуває нового, ще більш глибокого та емоційного звучання. Головним алегоричним образом поезії є ніч. Ніч завжди використовувалась поетами як символ періоду панування темних сил, час містичний та небезпечний. Окрім стандартного символічного значення, ніч у поезії «Досвітні вогні» має й інший, додатковий зміст: ніч — це час занепаду, пригнічення свідомості та самої душі українського народу, час ідейної та моральної задухи. Лірична героїня поезії гостро реагує на такий стан речей, вона також відчуває розпач та пригнічення: «Привиддя мені душу гнітили, повстати ж не мала я сили…». Темна ніч передає тяжкий стан українського народу за часів Російської імперії, важке соціальне та економічне становище селян, тиск цензури на письменників та культурних діячів, — усе це викликає сум і страждання.

Не менш символічно навантаженим є образ досвітніх вогнів, щоб підкреслити значення цього образу, авторка навіть винесла його у заголовок своєї поезії. Досвітні вогні — символ надії, віри у те, що жодна темна ніч не може тривати вічно, що вона рано чи пізно закінчується і настає ранок, ранок національного культурного відродження. Саме цю палку віру вмістила талановита письменниця у свій твір. Досвітні вогні пробудили від сну ліричну героїню, Леся Українка висловлює надію на те, що досвітні вогні зможуть пробудити її рідний народ, який повірить у своє краще майбуття, розвіє пітьму та вийде нарешті у чистий та красивий ранок. Авторка вірить, що український народ, попри усі негоди та пригнічення, здобуде нарешті собі те майбутнє, на яке по-справжньому заслуговує.

Особисто мені дуже імпонує заклик до дії, який Леся Українка вміщує у кінці поезії. Досвітні вогні пробудили від сну ліричну героїню, вони віщують надію на майбуття та скоре настання світанку. Але ж авторка не просто радіє цим досвітнім вогням! Вона кидає палкий мужній заклик не тільки радіти досвітнім вогням, не тільки чекати на їхню появу, а запалити їх самим!

Не бійся досвітньої мли, —

Досвітній вогонь запали.

Коли ще зоря не заграла.

Ці рядки поезії є потужним закликом до дії, до боротьби з темною ніччю за своє право на зорю, на світле, вільне та щасливе існування. Я вважаю, що громадянсько-політична позиція Лесі Українки була надзвичайно прогресивною для її часів, до того ж вона може бути і навіть повною мірою є актуальною і в наш час. Я впевнений, що людина повинна мати глибоке відчуття власної та національної гідності, людина нашого часу, безумовно, має бути активною та дієвою, готовою до ідейної боротьби за свої ідеали, готовою запалити досвітні вогні посеред найтемнішої та найстрашнішої ночі…