Українська література - шкільні твори - 2026

«Скрізь плач, і стогін, і ридання» - палкий заклик до активної дії

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Палка любов до рідного краю, незламна віра в його світле майбутнє були основними джерелами життєствердної лірики Лесі Українки. Поезія її сповнена думок про народ, його соціальне та національне визволення. їй дуже імпонували люди-борці, які йшли на самопожертву в ім’я свободи, справедливості. Адже

такою була вона сама — незламна, мужня Леся. У темряві царської Росії вона освітлювала шлях «тим людям, що ходять в ярмі». Вона гартувала свою поетичну зброю для тих, у кого не згас бунтівний дух титана Прометея. Полум’яні вірші- заклики великої поетеси нагадували співвітчизникам, «що зброя жде борця».

Саме таким віршем-закликом є її поезія «Скрізь плач, і стогін, і ридання», створена 1890 року. Це були часи особливо жорстокого засилля царської бюрократії й реакції. Мужній борець за визволення народу, Леся Українка ніяк не може збагнути думок своїх співвітчизників, які тужать над важкою долею рідного краю, але нічого не роблять для її поліпшення.

Над давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час,

З плачем ждемо тії години.

Коли спадуть кайдани з нас.

Але ж пасивне споглядання, марні нарікання на тяжку долю, плач ні до чого не призведуть, бо

Заржавіють від сліз кайдани.

Самі ж ніколи не спадуть!

Отже, не чекати слід, поки все зробиться саме собою. А треба працювати, боротися, всю свою волю, енергію віддавати цій боротьбі, наближаючи світле майбуття для народу. І іншого шляху нема.

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам вороття!

Берімось краще до роботи.

Змагаймось за нове життя!

У цьому вірші Леся Українка засуджує пасивне ставлення до долі своєї вітчизни, закликає до активних дій за нове життя. Ця поезія — палкий заклик, який служив великій справі боротьби за визволення України від соціального й національного гноблення.