Українська література - шкільні твори - 2026

Фольклорні мотиви у поетичній творчості Ю. Федьковича

Юрій Федькович — видатна постать в українській літературі, критики називають його буковинським Кобзарем… Від самого народження майбутнього митця оточувала мальовнича буковинська природа, стрімкі гірські річки, гори та ліси. Усе це надзвичайно впливало на юнака. Мати й сестра Федьковича розповідали йому казки, легенди та перекази рідного народу, співали пісень. І народна поетична творчість позначилась не тільки на особистості, а й на творчості Юрія Федьковича. У багатьох його творах ми спостерігаємо численні фольклорні мотиви.

Значна частина прозових і поетичних творів Ю. Федьковича присвячена темі жовнірства. Усі ці твори глибоко ліричні, образні, дуже подібні до фольклорних текстів. Проте в них ми спостерігаємо не тільки внутрішній світ жовніра, а й думку автора з приводу несправедливості, від якої потерпають військові, авторську оцінку зображуваних подій.

Вивчаючи усну народну творчість, я дізнався про те, що існують жовнірські пісні фольклорного походження. Ці пісні пройняті глибокою тугою через те, що жовнір має розлучатися з рідними, з коханою та йти до війська. Жовнірські пісні не мають романтичного та героїчного пафосу, який ми спостерігаємо у козацьких піснях. Адже козаки були вільні, вони боронили власну землю та свій народ, жили громадою, самі встановлювали закони на Січі, обирали собі ватажків. Життя жовнірів далеко не вільне і не романтичне.

Мене дуже схвилювала поезія Ю. Федьковича «Новобранчик». У цьому творі головний герой загинув не в бою, а від знущань та побоїв офіцерів. До речі, в цій поезії я помітив яскраві фольклорні образи — від страждань жовніра згасали зорі, зойкало каміння, а сльози його коханої перетворювалися на кров. Коли я читав вірш «Шельвах», який починається словами «Ой та нікому так, нікому, та як жовняру молодому», мені одразу згадалася українська народна пісня «Та нема гірш нікому, як бурлаці молодому».

У своїх соціально-побутових творах Ю. Федькович також широко використовує сюжети усної народної творчості, що зустрічаються у соціально-побутових піснях. У багатьох поезіях автор використовує народні легенди й оповідання про Довбуша та народних ватажків.

Я помітив, що поетика творів Юрія Федьковича дуже схожа на поетику народних пісень: найулюбленіший прийом автора — паралелізм. Епітети, порівняння та метафори також дуже схожі на народнопоетичні.

Чому ж буковинський Кобзар використовує фольклорні мотиви у своїх поезіях? Безумовно, це робить мову творів більш поетичною, образною та яскравішою. А самі твори стають більш ліричними, мелодійнішими, близькими кожному українцеві. Але, мені здалося, що Юрій Федькович просто дихає тим самим духовним повітрям, яким дихає його народ. Його хвилює та гнітить те саме, а в його серці живе природа та люди рідного села, які у хвилини творчості наспівують йому мотиви прекрасних поезій…