Українська література - шкільні твори - 2026

Драматизм і трагізм прози Юрія Федьковича

I. Творчість Ю. Федьковича — протест проти соціальної нерівності (відображення проблем буковинських селян, трагічної долі гуцулів, возвеличення волелюбства).

II. Трагічні повісті Ю. Федьковича ("Люба-згуба", "Три, як рідні брати"):

1. Трагічна історія кохання (повість "Люба-згуба", здатність простих людей на глибокі душевні переживання).

2. Соціальні аспекти народного життя в повісті "Три, як рідні брати":

а) тема рекрутчини (метафора "кучерики мої золоті облетіли", "дома сум та плач", жорстока муштра);

б) образи простих людей (щедрість, взаємовиручка, капрал Бай, жандар Тайвер, Яків Нестерюк, солідарність людей різних національностей).

III. Значення прози Ю. Федьковича і ставлення до неї передових письменників (висловлення М. Драгоманова, І. Тургенева).

Варіант 1

Юрій Федькович — автор понад шести десятків прозових творів, серед яких повісті, оповідання, казки і жарти. У більшості цих творів автор розкривав побутові та родинні проблеми селян Буковини, їхнє важке життя, безправ’я, пригноблення куркулями та чиновництвом, їхню трагічну долю як жовнірів царської армії. У кращих своїх творах Ю. Федькович поетизував сильних і гордих гуцулів, возвеличував волелюбство, висловлювався проти родинної і соціальної нерівності.

Одним з найкращих творів Ю. Федьковича є повість «Три як рідні брати», яка розпочинається зі сцени прощання двадцятирічного хлопця зі своїми рідними: «Мені ще й двадцять рік ледве було, як уже кучерики мої золоті облетіли!». У житті людини двадцять років — це справжня весна. Та на весну героя повісті раптом повіяло зимовим холодом. Хлопець залишає вдома молодших братів, сестер і матір-вдову, яку надломила непосильна праця. Загальний настрій родини під час проводів письменник визначає ємними словами: «А дома сум та плач».

У ті часи життя селян було дуже важким, а гонитва за наживою спотворювала людські душі, розділяла сім’ї. Ці ж проблеми розглядаються і в повісті «Три як рідні брати».

Зажерливості, грубому розрахункові Ю. Федькович протиставляє взаємовиручку, товариськість, душевну щедрість простих людей. Так, капрал Бай добровільно погодився служити в армії ще рік заради того, щоб Івана відпустили додому до хворого брата і матері, та ще й грошей йому дав на дорогу. Жандарм Тоній врятував Іванові життя, а Яків Нестерюк, товариш Івана, працював замість нього в орендаря і взяв усі турботи на свої плечі, коли Іван захворів.

Хочеться підкреслити, що у своїй повісті Ю. Федькович зображує солідарність та дружбу між представниками різних народів, адже героями повісті стали словак, німець, руський і українець. Письменник стверджує, що братерство людей може існувати не за національними ознаками, а на основі суспільних та моральних стосунків. І хоча кінцівка повісті дещо ідеалізована, але саме вона підкреслює духовну красу людини, яка не стала жорстокішою від страждань та нестатків, саме вона дає надію на краще життя, що було дуже важливим і для письменника, і для його читачів.

Повість «Три як рідні брати» читається з надзвичайним захопленням. Цьому сприяє непідробна зацікавленість автора долею героїв твору, майстерно побудовані діалоги, драматичні та напружені ситуації. Письменник милується благородними вчинками простих людей, він їх любить, він стверджує їхнє право на щасливе життя.

Варіант 2

Ще на військовій службі Юрій Федькович написав свою першу повість «Люба-згуба». Її породила туга письменника по рідній стороні, принадній та мальовничій, з щирими, одухотвореними і вольовими людьми, яких можна зламати, але ніколи не зігнути.

У своїй повісті Федькович розповідає про трагічну історію кохання. Але в цьому творі автор не обмежується лише любовною проблематикою. Він також виступає із засудженням всіх тих, хто принижує простих людей, позбавляє їх здатності любити, страждати, глибоко переживати, вирішувати свої долі.

Саме такі позиції просліджуються і в інших його творах: «Хто винен?» та «Серце не навчити».

Юрія Федьковича також цікавила доля рекрутів, які мали залишати рідні дома та вирушати у чужі краї, часто залишаючи родину без годувальника. Дуже реалістичні картини поневірянь жовнірів та рекрутчини у цісарській армії змалював письменник у повістях «Штефан Славич», «Три як рідні брати» та в оповіданнях «Сафат Зінич» та «Таліянка».

Із захопленням читається повість «Три як рідні брати». Цьому сприяють майстерно побудовані діалоги, напружені драматичні ситуації та щира зацікавленість письменника долею своїх героїв. Він радіє їхнім благородним вчинкам, душевно любить їх, стверджує їх моральне право на щастя.

В оповіданні «Сафат Зінич» події відбуваються у Сербії. Письменник значно розширив тематичні обрії української прози, відобразивши реалістичну картину з життя сербів. В оповіданні намічена тема безталання жовнірів, але на першому плані зображена трагедія бідної вдовиної сім’ї, яка зумовлена соціальними факторами і в яку доля закинула солдатів-буковинців: оповідача та його старшого товариша Сафата Зінича.

Дуже сприятливо поставилися до прози Юрія Федьковича передові письменники. М. Драгоманов підкреслив, що для неї характерні «та сила пристрасті, яка представлена в повісті «Люба-згуба», та теплота дружби, яку бачимо в «Три як рідні брати», те енергійне вимагання правди в життєвих відносинах, яке виявляє «Сафат Зінич», те гуманне співчуття до горя, огида до експлуататорів народу, у тому числі з людей своєї народності». Іван Тургенєв також звернув увагу на оригінальність і свіжість прози Федьковича: «Тут тільки і б’є джерело живої води».

Проза Юрія Федьковича стала ще однією своєрідною та новою сторінкою в українській літературі.