Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Відображення життя селянської родини в роки війни (за оповіданням Б. Харчука «Новолітування»)
Всі публікації щодо:
Харчук Борис
Варіант 1
Спочатку хочеться зазначити, що війна — це найжахливіше явище, яке могла вигадати людина. Війна приносить людям лише біль та страждання. Але кожна людина намагається протистояти цій жахливій потворі, не раз ризикуючи своїм життям, аби зупинити її.
В оповіданні «Новолітування» талановитого українського письменника Бориса Харчука теж описуються роки війни. Перед читачем постає картина життя однієї селянської родини, де є батьки, двоє їхніх хлопчиків та бабуся. Батько хлопців пішов воювати із фашистами, а мати кожного вечора носить партизанам хліб до лісу, ризикуючи власним життям. Вражає сміливість цієї жінки, коли вона рятує молодицю, яка заблукала у зимовому лісі, тікаючи від фашистських куль.
Що ж до хлопців, то й вони теж не побоялися піти щедрувати по селу, незважаючи на те, що йде війна. Своїм щедруванням вони приносили радість у зажурені, темні хати, ніби обіцяючи щастя та перемогу.
Отже, в оповіданні «Новолітування» проста селянська родина подала приклад доброти, людяності, сміливості та усвідомлення своєї відповідальності перед своїм народом, перед кожною людиною і перед самими собою.
Варіант 2
Роки війни залишили тяжкий слід у житті багатьох людей. Найчастіше вони не люблять згадувати події тих часів. Але ми все одно дізнаємося про них, бо не один український письменник звертався до тем війни.
Перед нами — оповідання Бориса Харчука «Новолітування», в якому відображається життя селянської родини за часів фашистської окупації. Герої твору, два хлопчики, їх бабуся та ненька, живуть у селі. Їхнє життя дуже складне: на вулиці зима, а в домі нема ні гасу, ні світла. Вони топлять піч дровами, а коли настає вечір, змушені сидіти в сутінках, бо свічки закінчилися.
Дуже зворушливо автор описує новорічну вечерю. На столі стоять всього шість справ замість дванадцяти, серед яких кутя, тертий мак, узвар, сушеня, хліб та сіль. Хіба можна цим наїстися? Але люди радіють і цьому. А всі надлишки, які їм вдалося зібрати, мати відносить у ліс, партизанам. Десь там їх батько, воює з ворогами.
Війна триває, але життя йде далі. І хлопці щиро радіють святу, а вранці йдуть до сусідів посівати, співаючи колядки та щедрівки. Бажають, щоб «поля не засівалися кулями, білим тілом не зволочувались і кров’ю не сполощувались…».
Понад усе люди мріють жити мирно та щасливо.
Прочитавши оповідання Б. Харчука, я зрозуміла, що ми повинні зробити все, щоб на планеті більше ніколи не було війни.
