Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Чи хотів би я бути Планетником?
Всі публікації щодо:
Харчук Борис
Варіант 1
Кожна людина хоче бути хоча б трошки особливою, виділятися з натовпу своїми талантами, знаннями, вміннями або навіть надприродними здібностями. Це дуже приємно, адже у тебе є можливість робити те, чого не можуть інші. Таким чином, ти стаєш більш могутнім, у тебе краще йдуть справи і більше корисного виходить. Але важливо розуміти, що всі навколишні люди не терплять чужої переваги і рано чи пізно такій особливій людині доведеться дуже важко.
У своєму творі Борис Харчук розповідає про маленького хлопчика Планетника, який дійсно володів такими здібностями, які більше ніхто не мав. Сім’я з цим хлопчиком жила в селі, де дуже важливо було вміти добре поводитися з домашньою худобою та доглядати за рослинами. У Планетника це виходило просто блискуче з самого раннього дитинства. У міру його зростання у нього відкривалося все більше і більше здібностей зробити так, щоб урожай у нього вийшов найякісніший, нічого не пропало, а худобу при цьому була вигуляна, відчувала себе дуже добре і не гинула. Але все це з часом почало неймовірно дратувати його односельців. Коли хлопець виріс, через його надприродні здібності люди почали пов’язувати його з нечистою силою, пізніше було наказано заарештувати його, але він зміг піти від незаслуженого покарання і просто зник.
Я б не відмовився від таких же здібностей, як у хлопчика в творі Бориса Харчука, але навряд чи я був би готовий мати їх постійно. Цікаво було б відчути те ж, що і він: можливість впливати на зміну погоди, поспілкуватися з тваринами і рослинами, познайомитися з небаченими для звичайної людини істотами. У той же час я твердо переконаний в тому, що люди, які мене оточують, поставилися б до мене так само роздратовано, як і до Планетника, і мені довелося б ретируватися, щоб не стати жертвою чужої заздрості. З цієї причини всі ті унікальні якості, які були властиві Планетнику, я б хотів мати лише тимчасово, для проби. Як мені здається, постійне володіння такими якостями обов’язково б видало мене оточуючим і тоді б мені було непереливки.
Планетник — досить цікавий персонаж. Ця людина не мала на собі зла, іншого негативу і всього того поганого, що так часто властиво для людей. Але його дар, його унікальні здібності, разом з користю несли і великої шкоди особисто для нього. Будучи таким, він не міг розраховувати на розуміння і терпіння оточуючих його людей. Я б хотів спробувати побути Планетником, але навряд чи б справився з такою напругою з боку оточуючих людей протягом тривалого відрізку часу.
Варіант 2
У своєму відносно короткому житті кожна людина намагається зробити якомога більше для себе, для своїх близьких та для усіх оточуючих. Кожна людина ще з дитинства намагається само затвердитися, пізнати найбільш корисного, нового і цікавого, я ставши дорослою, передати усі свої знання майбутньому поколінню. Крім того, кожен з нас, ставши дорослим, обов’язково замислюється над сенсом свого життя, над тим, що він від нього хоче отримати.
Кохання, здоров’я, багатство, владу над іншими людьми, багато іншого, що кожен з нас вважає пріоритетними цінностями свого життя. І дійсно, кожна людина має право визначати власні цінності і вирішує, що їй зробити, щоб не залишився марним прожитий час, щоб не був він витрачений на безглузді дрібниці. Саме такі питання піднімає у своїй повісті-притчі «Планетник» український письменник Б. Харчук.
Твір «Планетник» має незвичайну композицію, побудовану на двох сюжетних лініях, на двох часах — теперішньому і минулому. Ця повість і притча, яка розповідається у творі, примушує нас замислитися на місцем і роллю надзвичайних людей у нашому житті у нашому суспільстві. Прочитавши цей твір кожен з нас замислюється, а хотів би він стати такою особистістю, хотів би він відчути на собі неоднозначне ставлення до себе оточуючих людей.
У легенді, яку розповідає господиня своєму постояльцю, який приїхав до села працювати агрономом, йде мова про надзвичайного хлопця, який одного разу подружився с чарівником і той навчив його робити різні дива. Спочатку односельці просили хлопця, якого прозвали Планетником, накликати дощ чи зробити ще щось, щоб був кращий врожай та їм легше жилося. Ставши дорослим, планетник допомагав не тільки односельцям, а й своїй матері, виконуючи усю роботу по господарству.
Він виріс дуже добрим хлопцем, який більш усього любив природу. Згодом він отримав владу над деякими явищами, та коли на село найшла спочатку злива, а потім засуха, Планетник не зміг впоратися з цією напастю. Односельці водночас забули все те гарне, що зробив для них хлопець, і звинуватили його у всіх своїх бідах.
Його заарештували, але він звільнився і щез, та більше ніколи не повертався до людей.
Існує багато казок та легенд, у яких йде мова про добро і зло, про красиве і потворне між якими йде постійна боротьба. Усі ми перечитали про це багато книжок. І завжди люди, які мали незвичайні ідеї і погляди на оточуючий світ, досить вороже приймалися оточуючими. Завжди людина намагається протистояти кривді, лиху, жорстокості, прагне захищати правду, добро і справедливість.
Вона часто опиняється в конфліктних ситуаціях і мусить сама вирішувати, як зробити краще, як обрати власний найбільш правильний шлях.
На прикладі головного героя своєї притчі «Планетник» письменник хотів підказати нам, якими ми повинні бути. Головний герой повісті прагне довести людям свою доброту, щирість і чуйність, але вони не завжди її сприймають, так як повинні сприймати нормальні люди. Усі життєві негаразди вони пов’язують із Планетником — загад очної і незрозумілої особи. А ось сам герой твору, коли перебував в ув’язненні, не страждав від того, що його стратять, а жалкував лише через те, що не зміг здійснити свою мрію, не встиг злетіти в небо, не встиг пізнати більшого, щоб і далі творити добро на користь людям. Я хочу, щоб і для мене, як для Планетника, головним у житті були любов до праці і людини, збереження природних багатств, її краси, а також надання безкорисливої допомоги і добро, шанобливе ставлення до батьків та до інших людей.
Не треба ніколи забувати, що ми — Люди з великої букви. І кожен з нас повинен прагнути до того, щоб як і Планетник, присвятити своє життя створенню краси і добра, як пише Б. Харчук: «Жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
Варіант 3
Повість українського письменника Б. Харчука є притчею, яка має в собі багато фантастичних і казкових елементів. Але головна думка цього твору досить ясна для читачів. Автор повісті прагне своїх співвітчизників навчитися жити в гармонії з природою, невпинно трудитися заради добробуту суспільства, заради добробуту своєї родини, та боротися за здійснення своїх мрій. У нашому житті досить часто буває так, що по-справжньому неординарних і талановитих людей не розуміють, їх цураються, зневажають і ображають. Але вони все одно не відступаються від своїх мрій, свого бачення справедливості і добра, свого відношення до людей та прагнення зробити якнайбільш для суспільства.
Наприклад, однією з одвічних мрій людства була мрія навчитися літати. І ця мрія здійснилася завдяки таким людям, як головний герой повісті Б. Харчука «Планетник».
Наше життя здається нам дуже коротким, а зробити при цьому хочеться дуже багато. З раннього віку кожна людина прагне самоствердитись, пізнати якомога більше нового, корисного, цікавого. А ставши дорослою, вона бажає передати свої знання майбутньому поколінню. Кожна людина не раз замислювалася над сенсом свого життя, над тим, що ж вона хоче від нього отримати. Перш за все — це здоров’я, кохання, матеріальне благополуччя, добробут своєї родини і обов’язково — здійснення своїх заповітних мрій. Але прагнучи до всього цього, людина спроможна сама визначати найголовніші цінності у її житті. І якщо така людина буде мати справжній характер, її пріоритети не змінять ні втручання сторонніх людей, ні обставини, в яких буде вона жити, ні інші чинники. Але чи зможу особисто я стати такою людиною, чи хочу я бути планетником? Саме таке питання виникло у мене після того, як я прочитав повість Б. Харчука.
У повісті розповідається про хлопця, який дуже любив оточуючу природу та добре ставився до тварин. Він був надзвичайно працьовитим і обдарованим. Одного разу, випасаючи худобу, він зустрівся зі справжнім чарівником, який почав його навчати різним премудростям. Якось на село найшло стихійне лихо — спочатку нескінчені зливи, а потім засуха завдали непоправну шкоду врожаю. Односельці в усіх бідах звинуватили хлопця, прокляли його і вирішили стратити лише за те, що він був не таким, як інші. Але він визволився із в’язниці і наступного дня вогняною кулею піднявся у небо. Після цього хлопця ніхто і ніколи не бачив.
Повість досить сумна, бо в ній йде мова про людину, яку не змогли зрозуміти сучасники, людину, яка була незвичайною для інших, людину, яка по-іншому ставилася до навколишнього світу. І от лише за те, що ця людина була не така, як усі, вона не знайшла розуміння у суспільстві. Це старовинна притча часів кріпацтва, але при бажанні можна знайти багато прикладів, коли надзвичайно обдаровані люди визнавалися шахраями або душевно хворими лише за те, що вони відстоювали своє бачення світу и твердо йшли до здійснення своїх мрій. А найдивніше — це те, що майже завжди такі люди врешті-решт опинялися правими у своїх ствердженнях та досягали не аби яких висот у своїй справі. Такі люди е і зараз. І я вважаю, що якби кожен з нас був такою людиною, то наш світ став би набагато кращим, а у житті кожного з нас обов’язково з’явився б сенс. Тому я спробую стати саме такою людиною, стати «планетником», бо лише в цьому випадку я отримаю змогу добитися усього, що забажаю.
