Українська література - шкільні твори - 2024

Революція - це кривава вакханалія зла (за новелою М. Хвильового «Я (Романтика)»)

Всі публікації щодо:
Хвильовий Микола

Трагічні суперечності революційної епохи в долі М. Хвильового. (Величні і трагічні події початку XX століття розкололи світ на дві частини, а Україну — на два ворожих табори. Микола Хвильовий, захоплений більшовицькими ідеями, стає революціонером-романтиком, замріяний у майбутню «загірну комуну», де всі люди будуть рівними, вільними і щасливими. Та дуже скоро його чутливе серце зрозуміло, що ці мрії назавжди залишаться нездійсненними, адже це райдужне майбутнє будувалося на крові і смерті мільйонів ні в чому не винних людей).

II. Новела «Я (Романтика)» — це неприкрита правда про революційні події.

1. Проблема вибору свого життєвого шляху. (Перед головним героєм — романтиком революції — стоїть проблема вибору: залишитись людиною чи віддатися звірячим інстинктам? Згадки про матір з очима Марії, про її зажурений голос і тиху ласку роблять його «слабким». Ці згадки збуджують у ньому людські почуття, і він відгонить їх від себе, адже вони заважають йому повністю віддатися служінню високій ідеї: його кличе країна щастя й благодаті для всіх бідних, голодних і нещасних — загірна комуна. Він обирає свій шлях, який приведе його в нікуди, у безвихідь).

2. Тема роздвоєння людської особистості в новелі «Я (Романтика)». («Я — чекіст, але я і людина», — часто промовляє про себе герой, ставлячи все- таки служіння революції на перше місце. Він має роздвоєну душу, і дві половинки його душі — це добро і зло, мудрість і безглуздя, рай і пекло. Він ледь розуміє, що проміняв справжні цінності життя на фальшиві, але його неспокійне сумління не дає спокою душі, примушує сторожко вдивлятися в темряву, надовго замислюватись і переживати жахливі хвилини муки від згадок про матір).

3. Ціна революційних ідеалів. (Герой-романтик приносить своїм революційним ідеалам неймовірну жертву — рідну матір. Син розуміє, що у тому розкішному замку панує садизм, що він і його товариші дають волю власному злочинному «я». Але ні він, ні юні фанатики комуни не здатні відмовитись від революційних гасел, протистояти кривавій вакханалії «тагабатів» і тупій жорстокості «дегенератів». Герой розуміє свій страшний злочин, але свідомо й холоднокровно йде на нього, бо цього вимагає революція).

III. Двобій кривавої стихії революції з людським «я». (Революція привносить в душу героя дисгармонію, розколює його єство на багато шматочків. Він і чекіст, і людина, і злий геній, і осколок материнської любові, і фанатик, і справжній комунар, і главковерх чорного трибуналу, і бандит, і інсургент. Але передусім він революціонер, і всіма його діями керує класова ненависть. Він благословляє той момент, коли зустрівся з доктором Гагабатом, аж раптом згадка про матір викликає бажання прихилитися до рідних грудей і відчути дотик сухих старечих рук. Ми бачимо, в яких муках проходить боротьба між Добром і Злом. Цей двобій Добро програє, адже фанатична відданість революційній ідеї руйнує людську особистість, убиває душу).