Українська література - шкільні твори - 2026

Юнацькі роки видатного Гетьмана Сагайдачного (за романом А. Чайковського «Сагайдачний)

Варіант 1

У три роки Петро Сагайдачний залишився сиротою. Він ріс у родині Жмайлів, в якій був син Марко такого ж віку. У шістнадцять років хлопців привезли до колегії в Острозі, де минули їх юнацькі роки. Там їх екзаменував ректор школи Герасим Смотрицький і залишився дуже задоволений їхніми знаннями: «Смотрицький… став хлопців екзаменувати. Зразу не йшли добре відповіді наляканих хлопців… Екзамен скінчився добре…»

Крім того, хлопці були добре підготовлені фізично. Петро Сагайдачний, а насправді Конашевич, дуже влучно стріляв з лука, а Марко вмів битися на шаблі. Вже в перший день вони показали своє уміння, чим викликали захват у своїх приятелів по школі. Їх здібності помітив Северин Наливайко, майбутній керівник повстанців проти пансько-польского поневолення:

— Лицарі з вас будуть, ось що! Таких митців то хіба на Запорожжі шукати… а ти будеш перший лучник, а ти — перший на шаблі. Ростіть, хлопці, на славу Україні!

Навіть князь Костянтин Острозький невтерпів і запропонував стятися на шаблях:

— Ану, давайте шаблі! — каже весело князь… але Марко поклав шаблю під ноги князя і каже:

— Я не смію. — Він став плакати.

Князь був тим вдоволений.

Петро Сагайдачний був цілеспрямованою особистістю, своїми навичками перевершив однокласників. Це дозволило йому у майбутньому стати гетьманом Війська Запорозького.

Варіант 2

У романі Андрія Чайковського «Сагайдачний» перед нами розкривається одна з найславетніших сторінок історичного минулого України — гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного.

Особливу увагу автор приділяє дитячим рокам майбутнього полководця Війська Запорозького, бо саме тоді закладалася основа його перемог та героїчних вчинків.

У три роки хлопчик залишився сиротою: його батьки загинули під час одного з набігів татар на село. Петра взяла до себе родина Жмайлів, він потоваришував з їхнім сином Марком і разом з ним ходив до церковно-приходської школи. Навчання давалося йому легко, тому дядько Степан вирішив віддати хлопця до Острозької колегії — єдиного вищого учбового закладув Україні.

Сам князь Острозький розпорядився прийняти шістнадцятирічного Петра і помістити в бурсі. Ректор Герасим Смотрицький учинив новачку іспит і залишився задоволений результатами.

У перший же день хлопець проявив себене лише як гарний учень, а й як сильний та вмілий воїн. Коли бурсаки почали змагатися на шкільному дворі і спитали його, що він вміє, той відповів, що любить стрільбу з лука. І тричі поцілив у намальованого на огорожі турка, кожного разу кажучи, куди буде стріляти. Його досягнення помітив Северин Наливайко — відомий діяч повстанської війни. Він запевнив Петра, що його чекає славетне майбутнє.

Хлопцем зацікавився і князь Острозький, і навіть запропонував йому двобій на шаблях. Але той виказав себе мудрим.