Українська література - шкільні твори - 2023

Веселі поради від Олега Чорногуза: сміх заради сміху чи привід замислитись над власною поведінкою

Всі публікації щодо:
Чорногуз Олег

Цікаві метаморфози відбуваються, коли читаєш гуморески Олега Чорногуза. Спочатку захоплюєшся темою і з цікавістю спостерігаєш за розвитком подій, сміючись з поведінки героїв, а за мить раптом усвідомлюєш, що й тобі доводилось так чинити чи говорити тими самими фразами. Це наче поглянув на себе збоку: не такий вже ти й сам бездоганний. Виявляється, оточуючі зовсім не так, як тобі хотілося б, сприймають окремі твої слова або вчинки. Хочеш-не-хочеш, а змушений замислитися над своєю поведінкою.

Олег Чорногуз — майстер своєї справи. Відомий письменник і журналіст добре знає життя і побут людей. Він сам з народу. Здається, тихо й непомітно спостерігає за життєвими ситуаціями, майстерно описує їх, доводить до логічного завершення, а вже читач сам ставить крапку і визначає: гарно чи негарно виглядає герой, і як самому не опинитися на його місці. От і виходить, що банальна ситуація з вибором імені для новонародженого малюка іноді перетворюється на кумедні і тривалі суперечки (гумореска «Як вибрати ім’я»):

«Перш за все, слід забути про будь-які сімейні традиції, якщо вони якимось дивом збереглись у вашій сім’ї. Все то пережитки минулого. Тепер нові часи, нові імена. Не варто в ці дні згадувати батька Арсена чи діда Андрія, а тим більше прадіда Данила. Не треба згадувати й маму, бабу, прабабу. Не варто задумуватись і над майбутнім. Хай вас не хвилює вже тепер, як поставиться ваш син чи донька до підібраного вами імені. Це їх не цікавить. Вони ще до цього не доросли. Єдине, що в ці щасливі для вас дні має вас цікавити, так це «Книга власних імен» та поради знайомих».

Спроба героя гуморески опиратися на сімейні традиції — назвати сина на честь улюблених пращурів — зазнає поразки під тиском друзів і знайомих, котрі радять щось особливе і неймовірне. Зокрема пропонують імена відомих акторів, котрі насправді в багатьох випадках є псевдонімами. За цих обставин забуваються імена українські, що переходять від покоління до покоління. От і виходить, що серед Тарасиків, Богданків з’являється Жюль, Жан чи Гарик і почувається в колі однолітків білою вороною. Звідси і звернення власників оригінальних імен до від повідних органів після набуття повноліття з проханням змінити ім’я на «людське» і звичне в тій чи ішшій громаді. А щоб того не трапилось, Олег Чорногуз за допомогою гуморески радить щасливим батькам зупинитись і добре подумати, перш ніж дати ім’я своєму немовляті.

«Останнє, що я вам пораджу, це не забудьте за гармонію імені й прізвища. Це дуже важливо. Подаю приклади: Нінель Кукурудза, Травіата Пацюк, Жульєна Миска, Анжела Кендюх, Вольдемар Копистка, Гонората Пузир, Геракл Гарбуз, Жузі Коза, Неда Баран, Аттіла Шкапченко й Аполлон Козолуп.

Якщо ця гармонія є, вважайте, що ім’я ви вибрали правильно. Діти вам дякуватимуть. Особливо, як підростуть».

Давно підмічено, що — гумор — це не ремесло. Це — стан душі! Справжні гумористи не лише в книжках, а й у житті не позбавлені почуття гумору. Олег Чорногуз написав у своїй іронічній автобіографії: «Народився, як ви уже здогадалися, у гнізді чорногуза і оскільки чорногузи, які сиділи в гнізді на нашій хаті, приносили господарям тільки щастя, то ніхто з моїх дідусів, бабусь та батьків їх зі стріхи не згонив і гнізд не руйнував. Може, саме тому я народився щасливим…»

У серці щасливого гумориста живуть поруч письменник і журналіст. Я думаю, що саме тому йому вдається так влучно і правдиво описувати життєві ситуації. Він сам зізнався, що найкращі його життєві університети — це листи читачів до редакції журналу «Перець», де О. Чорногуз багато років обіймав посаду головного редактора. Адже ніхто так дотепно і самокритично не розповість про себе, як сам народ.