Українська література - шкільні твори - 2024
«Історична тема у творчості Маркіяна Шашкевича (За поезією «О Наливайку»)»
Всі публікації щодо:
Шашкевич Маркіян
Маркіян Шашкевич був українцем, який прожив непересічне життя. Він учився в духовному навчальному закладі, серед схоластики й мертвотного духу, і водночас ходив у народ, збирав фольклорні пам’ятки українською мовою. Він був засновником культурно-мистецького гуртка під назвою «Руська трійця».
Галичина була лише східною провінцією Австро-Угорщини, і українцям загрожувала повна денаціоналізація, розпорошення серед багатьох народів «клаптикової імперії». Маркіян Шашкевич відчував дух своєї доби й розумів її вимоги. Українцям Галичини треба було повернути історичну пам’ять, з’єднавши їх, таким чином, з більшістю українського народу.
Поезія «О Наливайку» оспівує мужнього козацького ватажка Северина Наливайка. Шашкевич захоплювався поетикою народних дум, і тому цей твір має стилізовану під фольклор форму:
Що ся степом за димове густо закурили?
Чи то мрячка осідає, стеляться тумани? —
такий зачин поезії, що нагадує народні думи. Ні, це не дими й не тумани — то сорок тисяч ляхів ідуть битися з Наливайком під Білу Церкву. Повстанцям прийдеться важко: надто могутній ворог постав перед ними. Жорстокою була битва:
Гей, на степу густа трава, степом вітер віє.
Не по однім козаченьку стара неня мліє.
Шашкевич узяв за основу епізод невдалого селянсько-козацького повстання 1594–1596 років проти гніту польської шляхти. Повстанці програли битву війську Речі Посполитої, але поляки зазнали таких жахливих втрат, що навіть не наважилися переслідувати Наливайка.
«Вертайтеся, вражі ляхи, з соромом до міста!» — на такій пафосній ноті завершується поезія «О Наливайку» .
Маркіян Шашкевич дуже добре відчув своєрідність народної пісні: жодного фальшивого слова або недоречного епітета ви не знайдете в цій поезії. «Від розсвіту аж до смерку ржуть бистрії коні» , «Вздовж списами городили зелені байраки» — як ці обороти нагадують «Слово о полку Ігоревім» ! Від подій XVI століття автора відділяють майже півтора століття, але Шашкевич відчуває свою причетність до української історії, бачить її крізь призму національної самосвідомості.
Твір «О Наливайку» мав чималий суспільний резонанс: прогресивні кола українців, які мешкали в Австро-Угорщині, сприйняли його як заклик до повернення національної гідності. Треба нагадати, що в ті часи у Галичині панували здебільшого польська мова й польська культура. А Шашкевич насмілився написати про Северина Наливайка, який винищував ляхів тисячами! Звичайно, з точки зору закону нічого кримінального в цьому творі не було, але факт лишається фактом: русин Шашкевич кинув своєрідний виклик шляхетській Польщі.
Кажучи про Маркіяна Шашкевича, слід згадати про тріумф цієї людини, точніше, про один з тріумфів. До Львова, де мешкав поет, мали приїхати високі чиновники з цісаревського Відня, і місцева влада готувала принагідну «культурну програму» . Одним з «номерів» був виступ Шашкевича: він мав прочитати вірша «руською мовою». Дуже вагалися чиновники, чи можна такою «простою» мовою звертатися до представників самого цісаря? Поет прочитав один зі своїх творів, де йшлося про весну, цвітіння в природі й інші нібито малозначущі речі. Усі лишилися задоволені. Тільки ніхто не зрозумів, що насправді у вірші йшлося не про цвітіння народів під владою Відня, а про цвітіння української мови, яке тільки- но почалося.