Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Гумор і сатира в повісті «Талант» С. Васильченко
Всі публікації щодо:
Васильченко Степан
У повісті майже постійно присутній гумор — то явний, то прихований, і це відповідає менталітетові українців — героїв твору.
Ось як змальовує, наприклад, С. Васильченко прихід новачків до школи: «Новаки приходили з батьками й з матерями, в повному своєму наряді: у великих чоботях, у батьківських жилетках, з пошарпаними букварями під рукою, причесані, вмиті, з червоними носами: перед дверима школи з їх носів старанно видавлювали зайвий сік; увіходили з рішучим виглядом брати ту науку зразу за роги; і тут же під суворим батьківським оком вичитували свої отченаші, демонстрували здібності й знання. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений, і всі, як один, казали батьки їх — «таланти, здібності, великі сподіванки»».
Гумористичний ефект тут створюється за допомогою фразеологізмів (брати бика за роги — «брати ту науку зразу за роги», «вичитували свої отченаші») та інших засобів.
А поряд — і зовсім смішний та зворушливий опис: «Приходили і без батьків, самі. Слухаєш — шкряботить за дверима. Одчиняєш — спершу нікого не видно, і тільки звівши очі вниз, побачиш над порогом величезні чоботи, як гринджоли, і над ними кудлату шапку. Сопучи й стукаючи, чоботиіца перелазять через поріг, помалу, зате енергійно, чвалають ближче, простягають для привітання руку, з курячу лапку завбільшки, і хрипким баском заявляють, що він, «Гелман Вашильович» (прозвання забув по дорозі), прийшов писатися в школу. Брало легеньке хвилювання».
Ціла низка художніх засобів допомагає створити такий неповторний гумористичний ефект: метонімії («чоботи», «кудлата шапка», «чоботища перелазять через поріг»); порівняння (рука «з курячу лапку завбільшки», «чоботи, як гринджоли»); синоніми («перелазять», «чвалають»); імітація дитячої мови («Гелман Вашильович»); вживання ввічливопошанної форми множини замість однини по відношенню до дитини («заявляють», «простягають»).
І таких перлинок гумору в повісті багато. Особливістю їх є те, що вони органічно поєднані з тонким ліризмом, звучать як поетично організована мова. Наприклад: «Хурщик, дядько, чухає голову: невпокійна це і клопітна справа — од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу».
Коли ж письменник змальовує негативні образи, то звертається до сатири. Отець Василь у нього «лютий, як звір», «блідий, як глина, очі зеленяві, злісні», не розмовляє, а шипить. Забувши про свій сан, грубо залицяється до Тетяни: «Він якось по-молодечому вихитує гривою, торкає її плечем, щось потаємки говорить…Побачивши мене, о. Василь хитнув їй головою, пішов, наспівуючи глас…». Образивши й вигнавши дівчину-хористку з церкви, «о. Василь вертиться на місці, злодійкувато лупає очима: — Нічого їй не станеться — вернеться».
Сатиричному звучанню сприяє підбір відповідної лексики («грива», а не волосся, «лупає», а не дивиться і т. ін.).
Отже, С. Васильченко досконало володіє усіма засобами гумору та сатири, які допомагають якнайповніше розкрити образи, ідеї та проблеми, що хвилювали письменника.
