Українська література - шкільні твори - 2023

Пісня косарів (за віршем Я. Щоголіва «Косарі»)

Всі публікації щодо:
Щоголів Яків

Життянаших предків істотно відрізнялося від нашого. Наша цивілізація — це, восновному, урбанізована цивілізація. Зміни торкнулися всього: способу життя, календаря, звичаїв, народної творчості. Землероби, як і сотні років тому, продовжують годувати своєю невтомною працею тисячі людей, але шани за це немають. Отже, нам варто було б дізнатися якомога більше про життя своїх предків.

Укожну пору господарського року українці дотримувалися певних звичаїв, якісупроводжувалися відповідними обрядами й піснями. Найважливіші серед них — колядки, щедрівки, веснянки, купальські, русальні, жнивні пісні. Деякі з цихобрядів і пісень стали джерелом натхнення для письменників і поетів. Зокрема, український поет дев’ятнадцятого століття Я. Щоголів присвятив один із віршівнелегкій праці косарів.

Жнива — дуже відповідальна пора в життіхлібороба. Важко давався хліб: його треба було посіяти, виростити, зібрати йзберегти. З раннього ранку на лани виходили чоловіки й жінки з серпами такосами. Жменя за жменею падали на землю стебла жита:

Ще роса з житів не спала,

Ми взяли бруски й клепала І з зорі

Гострим коси, в ручку йдем,

Колос під ноги кладем —

До зорі.

Такописує важку працю косарів Я. Щоголів. Поет відображає всі етапи роботикосарів, але увагу зосереджує не на описі самого процесу, а на відтвореннідумок, емоцій і почуттів працівників.

Миніби чуємо втомлений голос косарів, які ще до сходу сонця вийшли на поле. Вонизнають, що працювати доведеться до самого вечора. Тільки тоді кашовар зваритькуліш — тільки тоді можна буде відпочити. А поки нестерпна робота триває: жита, як очерети — не проб’єш. Блискучі коси стають настільки важкими, що вже немаєсили їх піднімати:

Жито переспіло,

Там і спину надломило, —

Аж болить…

Протезупинятися вони не можуть. А тому звучить дружна косарська пісня, а томузвучать голосні заклики: «Нуте ж, нуте, косарі, недалеко до зорі, — потягніть!»

Осьі перші зірки з’являються на небі, а роси вкривають жито. Час спочити. Косарілигають спати там, де й працювали, — на полі, на стернях. Літня ніч минаєшвидко. Як тільки прокинеться сонечко, настане новий день, косарі почнуть своюпрацю знову. І так, поки вся робота не буде виконана.

Важказемлеробська праця, але тільки вона становить основний смисл життя селянина.Тільки чесна праця дарує щастя, спокій і радість.