Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Степан Васильченко - письменник-новеліст
Всі публікації щодо:
Васильченко Степан
І. Життя та доля С. Васильченка. (Степан Васильченко - це літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка (1879-1932 рр.)- С. Васильченко - людина високої моральної краси, на долю якої випало багато випробувань. Навчаючись у Глухівському учительському інституті, пішов учителювати. Отак і прожив життя, працюючи вчителем і пишучи твори, бо мав особливий дар: бачити і помічати в житті людей основне і відтворювати його на папері. І як письменник, і як учитель з великою любов’ю і відповідальністю ставився до своїх обов’язків. Його кредо були слова: "Народ, на мою думку, більш достоїн того, щоб з нього брати теми для художніх творів…".)
II. Степан Васильченко - письменник-новеліст.
1. Талант мужності і співчуття. (С. Васильченко завжди був шляхетною, інтелігентною людиною, відданою обов’язку. Пережив революцію і громадянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світлого життя та щастя. Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори "меншим розміром, більшим змістом". Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.)
2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи:
1) життя села та його соціальні настрої;
2) школа, діти і вчителі;
3) трагедія народних талантів;
4) викриття імперіалістичної війни.
Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.)
3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.)
III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)
Степан Васильченко — один із кращих представників української літератури, визначний художник-реаліст. Він був тісно пов’язаний із народом, присвятив йому всі свої сили, найглибші й найкращі думки та почуття.
Різноманітна тематика його новел: життя села, трагедія народних талантів, школа і діти. С. Васильченко писав про те, що добре знав, що його хвилювало. У нарисі «Мій шлях» він зазначав: «Загалом у своїх літературних вправах я не брав далеких абстрактних тем, — теми брав я з того життя, яке мене оточувало і вражало».
З великим болем у душі змалював письменник у новелі «На чужину» переселення селян, причиною якого були безземелля і злиденне життя. Твір С. Ва- сильченка перегукується з новелою в. Стефаника «Камінний хрест». Обидва автори з великою художньою силою показують трагедію сільських бідарів, які на схилі літ змушені шукати кращої долі. Селяни-бідняки усвідомлюють, що щастя не знайдуть: «Не про щастя ж їм марити, не його ж, справді, їдуть вони шукати в чужу сторону на заході свого життя!» їдуть, бо їх женуть горе й нужда.
У багатьох творах С. Васильченко показав революційні настрої бідного селянства, яке протестує проти експлуатації і гніту, бореться за свою кращу долю. Ця активність народу майстерно відтворена в новелі «Чайка», де виведено образи трьох несхибних братів-революціонерів. Цю тему також порушено у творі «Мужицька арихметика», в якому селяни відверто заявляють про поділ поміщицької землі. Зростання свідомості селянської бідноти також яскраво відображено у таких творах, як «Осінній ескіз», «Лісова новела», «На калиновім мості».
Важливе місце у творчості С. Васильченка посідають новели, де показано важке становище талановитих людей із народу. У творах «На хуторі», «У панів» звучить протест проти умов соціальної нерівності, які глушили духовні здібності людей, убивали в них природні таланти. У ліричній новелі «На хуторі» автор з великою майстерністю створив образ вродливої дівчини-наймички, єдиною радістю якої була пісня. Тільки їй звіряє дівчина свою тугу за кращим життям. Зворушливо розкрито трагедію сільського скрипаля Ларька в новелі «У панів». Він самотній, без кола й двора, морально опустився, став п’яницею, з нього знущаються пани. Зате Ларько — талановитий скрипаль. «Своє ж горе, свої жалі оддавав він де-небудь на безлюдді живій скрипці, а вона вже голосно плакала й далеко розносила Ларькову тугу».
Сильне враження справляє новела «Над Россю», в якій змальовано привабливий образ учителя Федосія Райка. Він «тридцять вісім років служив народній школі, оддав їй здоров’я, молодість», а на старість його безпідставно звільняють із роботи.
У С. Васильченка багато творів на дитячу тематику. Кращими творами про дітей є новели «Дощ», «Бусурман», «Свекор», у яких автор зумів реалістично передати тяжке становище дітей трудівників.
Своїми творами С. Васильченко збагатив духовну культуру нашого народу. Його творчість цінна передусім оригінальними, глибоко реалістичними і неповторними новелами.
