Українська література - шкільні твори - 2022

Значення гумору в житті української родини (за мотивами оповідання С. Васильченка «Свекор»)

Всі публікації щодо:
Васильченко Степан

Добраусмішка або щирий сміх подовжують людське життя. Та й, здається, спокійно долаєжиттєві негаразди тільки та людина, яка може їх висміяти. Творча спадщинанашого народу свідчить про те, що у недобрі часи гумор допомагав йому вистоятиу нелегкій боротьбі за своє існування. Під час Великої Вітчизняної війни, усмішки Остапа Вишні не тільки звеселяли солдатів, а й дарували їм надію наперемогу. Отже, гумор дозволяє людині залишатися людиною попри всі негаразди.

С. Васильченко в оповіданні «Свекор»демонструє ще одне призначення гумору — видається, що це один із найкращихвиховних засобів. З давніх-давен дорослі сперечалися, як слід виховувати дітейпо-справжньому. Ми знаємо, що кілька сотень років тому побиття вважалося доситьвпливовим виховним засобом. Згадаємо поневіряння хлопчика Тарасика, майбутнього Кобзаря. В школі дяка заняття зводилися до читання церковнихтекстів та… побиття. Одного разу Тарас не витримав, і, дочекавшись, покивчитель зануриться в алкогольний дурман, висік його та втік у пошуках щасливоїдолі.

Тай сьогодні не всі розуміють, як слід виховувати дітей. На телебаченнівисокорейтинговими є передачі, в яких досвідчені няньки діляться своїмитаємницями виховання неслухняних дітей. Як правило, батьки не мають часу длятого, щоб довести синові або доньці свою любов та турботу. Дорослі думають проте, яким чином забезпечити родину, а діти — як забезпечити своє дозвілля. Не-вивчені уроки, різке слово дитини викликають в батьків роздратування. Деякі зних можуть навіть ставитися до своїх дітей агресивно. Згадаймо давнєприслів’я: що посієш, те й пожнеш. Адже, якщо ти хочеш, щоб твоя дитинаопікувалася тобою потім, віддай їй сьогодні тепло своєї душі. Роздратованийвигук, похмурий погляд, невдоволення можуть тільки поглибити прірву, яка, звичайно, існує між представниками двох поколінь — батьків та дітей.

Убатьків Василька варто повчитися багатьом сучасним батькам. Василько бувдитиною, яку зараз називають важкою. Чи не найулюбленішим його заняттям булодавати цінні поради іншим людям. Хлопець суворо дивився з-під лоба та поважноходив по вулиці. Дорослі сміялися над цієї надмірною дорослістю малюка, а вінкерував ними: «Не сподобається йому що-небудь — зараз на піч, укриєтьсярядном і почне звідтіль вичитувати та всі непорядки в хазяйстві перебирати: іте в нас недобре, і те не так, як у людей ведеться!» За всі ці дитячі витівкиВасилька у родині називали «свекром».

Проблемаполягала в тому, що хлопець, диктуючи дорослим свої права, забував про власніобов’язки. Він не хотів учитися, не хотів читати книжок. Єдиною забавкоюВасилька була купа цяцьок, граючись якими він забував про все на світі. Якосьмати, вгледівши сина із цяцьками, спитала, чому він не хоче зайнятися якоюсь корисноюсправою. Забавляючись, мати запропонувала Василькові одружитися, і він охочепогодився.

Хлопецьуявляв, як буде догоджати йому майбутня дружина: готувати обід, прати білизну.В ролі дружини він уявляв чарівну Ганнусю, яка колись урятувала його: витягларазом із чоботами з багнюки. Хлопець радіє, коли чує, що й батько радить йомуоженитися. Він бореться із сумнівами, але райдужні мрії застеляють будь- якідоводи розуму.

Раптомбатько спиняє збори по рушники необачним запитанням, чи буде Василько ходити вгромаду й платити податки. Василько розуміє: для того щоб сплачувати податки, необхідні гроші. А де він їх візьме? Батько пояснює, що треба багато працювати, аби забезпечити таку велику родину. Ні, не таким уявляв «женихання» Василь.Він навчився командувати, але заробляти гроші якось не доводилося. Тим більше, що йому доведеться одягати й годувати жінку, віддавати заміж сестру тадоглядати батьків. Хлопець і радий вже відмовитися, але поки що вагається.Батько наполягає на своєму: хто буде доглядати їх в старості? Невже Васильковижене їх з хати на голод і холод? Серце хлопчика не витримує такої жалісноїкартини: нарешті він зрозумів, що оженившись, повинен буде відповідати за своївчинки як дорослий. А він ще маленький. Важливішого аргументу Василько незнайшов, кинувши батькам: «Я малий ще!»

Як бачимо, гумор — це впливовий виховнийзасіб. Батьки люблять свого сина і готові розмовляти з ним зрозумілою мовою.Урок «женихання» надовго запам’ятається хлопцеві. Батьківську науку вінзапам’ятає до кінця життя, але, з іншого боку, ставши дорослим, Василько вжебуде знати наслідки своїх вчинків.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.