Українська література - шкільні твори - 2025

Роль у правдивому відтворенні історичного минулого України козацьких літописів

Всі публікації щодо:
Козацькі літописи
Величко Самійло
Грабянка Григорій

Величними і грізними був час визвольної війни 1648 — 1654 років під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських загарбників. Скільки пісень і легенд присвячено цим подіям, скільки досліджень написано! Але для історії української літератури цей період важливий ще й тому, що спричинив відродження давнього жанру — літопису. Поширення його обумовленетим, що саме твір такого жанру міг найповніше і найпослідовніше розповісти проті славні часи.

Українські літописці, беручись до письма, незадовольнялися записками іноземних істориків та мандрівників, а зверталися донародних творів. І це допомагало повніше відобразити події минулого, висловити ставлення українського народу до них.

Вершиною українського літописання можна справедливо назвати твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка, босаме ці літописи найповніше розповідають про визвольну війну.

Літопис Самовидця, найбільш ранній з трьох, так і залишився анонімним, бо всі зусилля вчених знайти ім’я його автора ні до чогоне привели. Але було встановлено, що був це представник козацької старшини, що, звичайно, позначилося на манері викладу та оцінці тих чи інших подій. Вінбільше цікавиться правами та привілеями козацької старшини, ніж інтересами простого народу, що найбільше страждав від утисків шляхти. Проте сміливість тагідність українців усіх класів та прошарків не залишається поза його увагою, він правдивий у змалюванні історичних подій і зауважує, що не знайдеться жодної родини, в якій або батько, або син, або обидва не воювали. Дивує ставлення Самовидця до Богдана Хмельницького: з одного боку, він схвалював його політику, а з іншого — не підтримував близьких стосунків гетьмана з народом.

Трохи іншу оцінку війни 1648 — 1654 років зустрічаємо в літописі Григорія Грабянки. Так, наприклад, причину виникнення війни він вбачає не в особистій образі Хмельницького, як Самовидець, а в тих нестерпних умовах, які створила польська шляхта.

Автор співчуває простому народу і постійно підкреслює його роль в усіх перемогах. Вчені твердять, що одним з основних джерел для Грабянки був героїчний епос цих буремних часів, тому так точно передав автор їх дух і характер. Письменник запозичує з фольклорних творів багато художніх засобів, ритміку, сатиричні прийоми.Кардинально протилежною до Самовидця є точка зору автора на вчинки Хмельницького — він захоплюється відвагою гетьмана та його сподвижників. З особливою теплотою відображає він героїзм простих козаків.

Але чільне місце серед літописної літературипосідає твір Самійла Величка, що відрізняється від інших більшою художньою довершеністю. Цей літопис — масштабна історична повість, що складається знизки оповідань, основаних на історичному матеріалі. Спирався письменник і нанародні перекази та легенди, він намагається розібратися у причинах війни, стверджує, що український народ не хотів кровопролить. Автор схвалює політику Богдана Хмельницького, уславлює мужність народу, але гостро засуджує міжусобиці та розбрат, що виникли після смерті гетьмана. Він бачив у цьому велику небезпеку для України і, як показала історія, недарма.

Твори Самовидця, Грабянки та Величкц дуже важливі не тільки для історії літератури, але й для історії нашого народу.