Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Чарівна мить нохання у новелі В. Винниченна «Момент»
Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир
У центрі творчості Володимира Винниченка завжди були болісні роздуми про долю українського народу, пошуки естетичних ідей та ідеалів свого часу. Багато років ім’я Винниченка замовчувалося, бо, крім літературної діяльності, письменник брав активну участь у створенні Української Народної Республіки. Однак справедливість перемогла, і творчість Винниченка повертається в рідну Україну.
Темою новели «Момент» В. Винниченко обрав історію короткого кохання революціонера й панночки в ризикованій для життя ситуації. Молоді люди, рятуючись від переслідування, змушені нелегально перетнути кордон, а перед тим вони поки що переховуються у повітці біля сільської хати.
Винниченко до назви новели «Момент» додав ще приписочку «Із оповідання тюремної Шехерезади», підкресливши, що оповідача не минула-таки доля в’язня.
Події в новелі «Момент» розгораються навесні. Герой іде з другом- контрабандистом Семеном до кордону, а навколо колишеться, шепоче, цілується з небом, вітром і сонцем поле. «Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого». На величезній спині Семена вмостилася ціла купка маленьких блискучих мушок. Іноді вони злітали й літали над спиною, неначе чайки понад скелею, понад дорогою стояли добродушні невередливі верби. Здається, що ніщо не в змозі порушити цю тишу й спокій, але прикордонне життя далося взнаки: стражники влаштували перевірку.
Семен вирішив сховати товариша в повітці, де вже переховувалася панна. Вона сиділа на розкиданій соломі, в гарненьких черевичках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах. «А очі, як у зляканої лані, променисті, чисті, великі». Ці очі зі сміхом і цікавістю дивилися на прибульця, а йому раптом зробилося легко й весело. У її темному волоссі заплуталася соломинка й тихенько дрижала над вухом, а пухкі губи склалися в привабливу посмішку. Саме в цю мить у повітку влетіла ластівка, защебетала й вилетіла, а в кутку простягнулася смуга сонячного проміння. Атмосфера була водночас таємничою, незвичною й, незважаючи на небезпеку, веселою, а панна здавалася якоюсь фантастичною феєю. Десь чулися голоси тих, хто переслідував молодих людей, і очі панни одразу стали якісь злі, сталеві, темні. Вона готова була застрелитися, якщо їх знайдуть стражники, але спершу треба було спробувати врятуватися.
Плутаючись у важких селянських свитках, молоді втікачі бігли якомога далі від села, перелазили через якісь рівчаки, перебігали через поля, аж поки опинилися в лісі й сіли перепочити. Саме тоді, як згадує оповідач, вони обоє пережили дивні почуття. Чоловікові здалося, що він знає Мусіньку дуже давно. Може, вони жили десь разом, чи, «може, вона була колись веселим вітром? Вона тремтіла листям, коли я співав їй в тихий вечір пісню вітра?» Старі дуби широко розставляли свої волохаті руки-віти, і здавалося, що й дуби, й оголені до пояса берези ніби приймали молоду пару у свої обійми. Пташки на гілках, якісь комашки й дрібні кузьки зливалися в обіймах кохання. Любов розливалася навкруги, і люди не могли встояти проти цього могутнього поклику. Вони стояли серед лісу, двоє загнаних людей, які впивалися теплом і не могли дозволити собі висловити ті почуття, що переповнювали їх. Кохання жило навколо них, пристрасть вирувала у їхніх серцях, але вони не могли дозволити висловити почуття, адже ця пара — люди, а не якісь кузьки. Щомиті вони могли померти, і тому усі їхні почуття загострилися. Тут, у лісі, вони віч-на-віч зустрілися з небезпекою, у них стріляли, але молода пара врятувалася, і щаслива дівчина кинулася в обійми чоловіка, з яким її об’єднала смертельна небезпека. Та раптом вона розняла руки й безсило опустилася на траву. Дівчина вирішила припинити стосунки, які ще й не почалися, адже більше, ніж вони отримали від життя в цю мить, ні вона йому, ні він їй дати не зможуть. Все, що міг зробити у відповідь чоловік, це схопити край її сукні і поцілувати. Мусінька пішла, залишивши по собі муку, жаль і «прекрасні, чисті квіти минулого образу панни».
Образ Мусі, панни, яка пережила разом з оповідачем страшну мить небезпеки й пристрасного кохання, може здатися якимось нереальним. Але таким він міг бути в буденному житті, коли люди зустрічаються, будують плани на майбутнє, мріють про спільну родину, затишний будинок, дітей. У новелі «Момент» почуття героїв виникли й миттєво розквітли в екстремальних умовах, і в той один момент істини Муся постає перед нами в образі чудової неземної жінки, схожої на барвистого метелика. І як деякі метелики живуть всього один день, так і прекрасна панна, героїня новели, була поряд із героєм недовго, а слід у його душі залишила назавжди.
