Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Тема добра і зла (за мотивами оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»)
Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир
Варіант 1
Володимир Винниченко в оповіданні «Федько-халамидник» розглядає питання добра і зла на прикладі життя двох хлопців: Федька й Толі. Прочитавши цей твір, я зрозумів, наскільки хибним може бути перше враження від людини, наскільки зовнішність може бути оманливою. Ось перед нами два хлопці — Толя; про якого автор каже, що «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький...», і Федько — «чистий розбишака-халамидник». «Небуло того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом».
Так, Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, своїм одноліткам не дає гратися. Але коли ми пильніше придивляємося до цього хлопчика, то бачимо, що насправді він — чесна і порядна людина. Він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього всі гніваються. Він ніколи не ховається за спину іншого. Інша справа — Толя. Це зла, хитра людина. Він вважався другом Федька, та насправді ніколи їм не був. Бо навіть не вміє по-справжньому дружити. Він не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний. Навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толя — це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.
Читаючи оповідання В. Винниченка, я постійно думав про те, як було б добре, якби більше було таких людей, як Федько, — добрих, чесних, на яких можна покластися у важку хвилину життя. Та, на жаль, у нашому світі ще дуже багато таких, як Толя, — брехливих, злих, що рятують тільки себе, зраджуючи друзів.
Варіант 2
Як ми розпізнаємо добро і зло? Мені здається, що це відбувається несвідомо. Колись давно, коли ти тільки з’явився на світ, батьки вже почали тебе виховувати. їхнє «не можна» ти сприймав як закон. Поступово в твоїй голові й серці виробився цілий список законів, через які ти не можеш переступити. Це добре, якщо батьки навчили тебе своєчасно правді. А що ж робити, коли вони не зробили цього? Що робити, коли ти усвідомлюєш злочинність своїх вчинків і бажань, але все одно робиш так, щоб іншим зробити боляче? Саме такі роздуми викликало у мене оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник». Його герой — звичайнісінький селянський хлопчик. Довірливий і кмітливий. Тільки він здатен був вигадати чудернацькі витівки. Вони були веселі, але часто мали гіркі наслідки. Особливо тоді, коли поруч із Федьком опинявся підступний та злий Толя.
Федько знав, що таке справедливість. Якщо він і доводив своїх друзів до халепи, то ніколи не видавав їх. Вперто мовчав, навіть тоді, коли сильно били. А били його часто, одного разу просто за те, що товаришував з чистеньким та ніжним «благородним» Толею. Чи знав у той момент батько, що насправді бити треба Толю? А його Федько є благородною людиною. Ніколи цей хлопець не брав чужого. Він міг пожартувати, але образити когось не наважувався. І не тому, що боявся, а тому що йому цього не дозволяло сумління.
Такий характер і призвів Федька до передчасної смерті. Захищаючи свого товариша, якого понесла крига, хлопчик сам потрапив у холодну воду. Він захворів, але батько на те не зважав. Винен, значить винен — і лупцював майже мертве тіло свого сина.
Напевно, тільки у казках правда перемагає кривду, а добро — зло. У житті все набагато складніше. Треба бути уважним, щоб не схибити і не переплутати чорне з білим.
