Українська література — шкільні твори - 2022

Памфлет І. Багряного «Чому я не хочу вертатися до СРСР?» — документ, який розпочав розвінчання сталінського режиму

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Варіант 1

Під час війни радянські люди потрапляли на Захід різними шляхами і з різних причин. Серед них багато було військовополонених, яких тримали в таборах смерті, остарбайтерів, яких примусово вивозили на роботу; втікачів з Радянського Союзу, яких режим переслідував за їхні погляди і переконання.

Після розгрому фашистської Німеччини і звільнення більшість цих людей із радістю поверталися додому. Але, ступивши на рідну землю, вони знову потрапляли за грати. Держава звинувачувала одних у тому, що вони потрапили у полон, а інших у тому, що дозволили вивезти себе і працювали на заводах, фабриках, на землі.

Коли перший потік репатріантів став меншати, по містах і селах Західної Європи поїхали емісари СРСР. Вони вишукували тих, хто не хотів повертатися, і відправляли додому силоміць. Люди тікали, ховалися від енкаведистів, а жителі Західної Європи не розуміли, як це може бути, що хтось не хоче повертатися додому. Для них це могло значити одне; ця людина була злочинцем на батьківщині і боїться розплати. Цивілізована людина не могла повірити, що в СРСР можна ув’язнити за анекдот, пісню, зайве слово, а тим більше за те, що громадянин Радянського Союзу був за кордоном.

Колишні репресовані, ости, полонені ховалися під чужими іменами, не сміли признатися, хто вони і звідки, а західні демократичні уряди сприяли насильницькій репатріації біженців до Союзу, де вони потрапляли прямо до концтаборів.

Іван Багряний своїм памфлетом «Чому я не хочу повертатися до СРСР?» став на захист знедолених. Це полум’яна розповідь про страждання українських робітників, селян, інтелігенції в більшовицькому «раю»; про свій тернистий шлях і про колективізацію і розкуркулення мільйонів селян; про знищення тисяч людей тільки за те, що вони співчували «куркулям»; про штучний голодомор на Україні 1932-1933 pp.; про репресії проти української інтелігенції; про терор проти націй, які російський більшовизм хоче злити в один «радянський народ».

Він, Іван Багряний, не хоче повертатися до СРСР, до тюрми народів і націй, бо він є ворогом режиму. Він не повернеться туди доти, доки там панує більшовизм, і повернеться, коли «кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська».

Памфлет був передрукований кількома європейськими мовами і мав ефект бомби, що розірвалася під самим носом західноєвропейських демократів і лукавих європейських урядів. Кожен остівець тримав його в себе і показував як посвідчення особи.

Полум’яний твір Івана Багряного став документом, який розпочав розвінчання сталінського режиму, змінив ставлення західної громадськості до проблеми «переміщених осіб» і зберіг життя багатьом людям.

Варіант 2

1946 року за кордоном було надруковано памфлет Івана Багряного «Чому я не хочу вертатися до СРСР?». Він привернув увагу всієї світової громадськості вражаючою правдою про істинне становище людини в СРСР.

Закінчилася, нарешті, найстрашніша в історії людства війна, яка розлучила сім’ї, розкидала людей по всіх усюдах. Французи й англійці, американці й африканці, німці і євреї йшли до свого дому, до місць, де народилися, де в когось ще залишилися рідні. Поступово налагоджувалось життя, відбудовувалися міста і села.

По всій Європі роз’їжджали спеціальні комісії, які відправляли репатріантів на батьківщину. І європейці страшенно дивувалися з того, що багато людей не хотіли повертатися в СРСР. Гака відмова наводила на думку, що ці емігранти — страшні злочинці, які бояться правосуддя і тому ховаються від нього в Європі. Цивілізована людина не могла повірити, що в СРСР можна ув’язнити за анекдот, пісню, зайве слово, ув’язнити, практично, кожну людину.

Памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?» з’явився у відповідь на облудні заклики радянської пропаганди і на безсоромні дії західних урядів, котрі сприяли насильницькій репатріації біженців у СРСР, де вони потрапляли просто до концтаборів. Це був і гіркий докір західній громадськості, яка здебільшого не помічала трагедії мільйонів жертв більшовизму.

Полум’яний памфлет Івана Багряного — це пристрасна розповідь про страждання українських робітників, селян, інтелігенції у більшовицькому «раю» та про свої власні поневіряння. Він став у 40-ві роки одним із тих документів, які змінили ставлення західної громадськості до проблеми «переміщених осіб». А відтак це був і початок розвінчання сталінського режиму. Самого письменника на рідній землі теж люто ненавиділа більшовицька влада, ім’я його було занесено до чорних списків зрадників народу, а твори його надовго вилучені з літературного вжитку.

Радянська влада планомірно знищувала як українське селянство, так і інтелігенцію. Люди були позбавлені елементарних людських прав. Особливо жорстоко карався «місцевий націоналізм». Знищувався цвіт нації. «Це знищення проводилося в грандіозних масштабах, як і личить режимові, опанованому манією величності». «Ось чому я ненавиджу більшовизм і не хочу вертатись на «родіну»», — писав Іван Багряний.

Цей памфлет було перекладено багатьма мовами, він допоміг урятуватися від репатріації не одному нещасному. І в цьому теж величезна заслуга його автора Івана Багряного.

Памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?» був, по суті, перший у світовій літературі художній твір про страшний другий світ «шостої частини світу» — світ внутрішніх тюрем НКВС, концтаборів, етапів, допитів, провокацій



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.