Українська література - шкільні твори - 2022

Змалювання краси природи в циклі творів Остапа Вишні «Мисливські усмішки»

Всі публікації щодо:
Вишня Остап

Варіант 1

І Остап Вишня — проникливий лірик, ніжний син своєї землі. (Він надзвичайно любив природу, ліси, поля, річки, чарівні краєвиди українського степу. З батьківською турботою ставився до звірів і птахів. Учив не полювати, а охороняти все живе.)

II. «Мисливські усмішки» — гцирі, зворушливі і сентиментальні мініатюри, в яких письменник захоплюється красою рідного краю.

1. Усмішка «Відкриття охоти» — створення високохудожньої картини рідної природи. (У ній письменник виражає гцире захоплення нею, розкриває її могутність і красу. (Ліричний відступ про золоту осінь у гуморесці «Заєць».)

2. «Як варити суп із дикої качки» — один із найдотепніших і найліричніших творів. (Письменник іциро і яскраво описує красу лугового озерця, величного Чумацького шляху. І народжується тут чудесне мереживо з мисливських оповідань.)

3. Усмішка «Каченята плачуть». (Вона вчить нас любити свою землю, край, де народився і виріс, замислитися над нашим ставленням до навколишнього серед овиш;а.)

4. Найістотніша риса вишневих «Мисливських усмішок» — їх ліризм. (Тональність їх м’яка, доброзичлива. Гуморески наповнені світлом, сонячним теплом, зігріті любов’ю до людини і природи.)

I. «Мисливські усмішки» Остапа Вишні — унікальне явище в українській літературі. (В них ми спостерігаємо оригінальний синтез народного анекдоту й пейзажної лірики. В них письменник разом зі своїм героєм-оповідачем радіє довколишньому світові, милується природою. На полювання він іде не для того, щоб когось убивати чи «добувати харчі», а щоб торкнутися якогось іншого, чистого світу, відчути й себе його часткою.)

Варіант 2

I. «Любіть, дорогі друзі, охоту, а ще більше природу, бережіть її, охороняйте її».

О. Вишня. («Мисливські усмішки» о. Вишня написав уже після війни, коли повернувся зі сталінських таборів. 10 років вимушеного мовчання, поневірянь, коли смерть стояла за його спиною, не вбили любові письменника до життя, до народу, до рідної землі. У цей період він часто ніби втікає від згадок про минуле, їздить на полювання — не для того, щоб убити якусь звірину чи пташку, а щоб просто помилуватися красою природи, поспілкуватися з простими людьми, послухати мисливських байок.)

II. Ліричні пейзажні замальовки, поетичне відтворення природи. («Мисливські усмішки» — це перш за все пейзажні етюди, в яких зовсім немає згадок про політику, не розглядаються глобальні проблеми. У центрі всіх творів стоїть оповідач, який спілкується з благородними, розумними, кмітливими простими людьми, природа тут виступає не тлом. Вона діє, вчить, виховує.)

1. Опис золотої осені в усмішці «Заєць». (Письменник любив милуватися не природою взагалі. Він звертав свій погляд на окремі деталі, знаходив на перший погляд незначне явище, але воно захоплювало його, торкалося найпотаємніших струн душі митця. Листок на дереві вже готовий упасти, але як йому не хочеться відриватися, летіти у безвість, він «…аж ніби кров’ю з печалі налився і закривавив ліси». Природа готується до довгої зими, сумує за літом, наостанку красується золотом і багрянцем.)

2. Звертання письменника до звірів як до людей, славослів’я на честь птахів. (О. Вишня вводить у свої твори звірів і птахів як дійових осіб. Він називає лисицю лисичкою, білку — білочкою, підкреслюючи своє ставлення до живого світу. Лось у однойменному оповіданні повинен втікати від мисливця. Він це робить, бо так повинно бути. Багато часу витрачає мисливець, щоб наздогнати прудконогого, захекався, спітнів. Заморився й лось. Відпочиваючи, людина і звір ведуть між собою розмову. Тварини і люди у творах О. Вишні добре розуміють одне одного. Діалоги між ними — явище, яке ні в кого не викликає здивування. Людський світ О. Вишня часто зіставляє зі світом природи. Соловейко не співає, а ридає над своєю коханою; перепілка, маленька курочка, вивела курчаток, етала матшкою-квочечкою; лиека — довірлива качечка, випливає з очерету, колупаєтьея в ряеці і не помічає смертельної небезпеки, що чекає на неї.)

3. Життєрадісний настрій оповідача від сілкування з природою рідної землі. (Попри всі життєві негаразди, Остап Вишня ніколи не втрачав оптимізму, здатності відчувати красу. Його захоплення природою передається читачеві, створює життєрадісний настрій. Свою авторську позицію письменник передає через оповідача — мудрого, трохи іронічного чоловіка, який уміє розмовляти з людьми, звірами, птахами, тонко відчуває зміни в природі, милується фарбами осіннього лісу, нестримним бігом примхливих хмаринок, грою струмочка, що плюскотить об камінчик.)

4. «Мисливські усмішки» — це ліричні вірші в прозі, лебедїша пісня письменника. Остап Вишня і після заслання звертався до політичних тем. Але він знав, що може чекати письменника, який скаже якесь необережне слово, висловлюючи свої думки з приводу подій у світі чи в країні. І він обрав собі єдиний правильний шлях: не догоджати владі своїм славослів’ям, а проспівати хвалу рідній землі. «Мисливські усмішки» звучали гімном красі природи, останньою лебединою піснею митця.)

III. «Мисливські усмішки» — це гімн природі, яку треба берегти, охороняти і оспівувати. (Письменник у своїй творчості звернувся до вічної теми — любові до землі, на якій народився, виріс, яку треба любити і шанувати. Природа стала його храмом, у якому Вишня молився, який оспівував. Його творчість звернена і до нас. Треба любити землю, берегти кожне деревце, кожен струмочок, кожну тваринку і пташинку. Зберігши все, що нас оточує, ми збережемо саме життя на Землі.)



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.