Українська література - шкільні твори - 2026

Зразок нового гумористичного жанру - «Мисливські усмішки» Остапа Вишні

Всі публікації щодо:
Вишня Остап

Остап Вишня — творець нового жанру — усмішки. (Остап Вишня — письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю), провідна тема всієї творчості письменника — розвінчання недоліків людини і суспільства.)

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні.

1. Історія створення «Усмішок». («Мисливські усмішки» письменник складав протягом тривалого часу, а найповніше видання було здійснене вже після його смерті — 1958 року.

Остап Вишня любив і рибалити, і полювати. Це було відомо усім. Але як тоді поєднати ці знання із записами у щоденнику письменника: «їздили полювати!.. І як радісно, що я нічого не вбив! І як радісно, що я ще поїду (обов’язково), щоб щось убити! І як радісно буде, що я нічого не вб’ю». Дивно? Нічого дивного: любов Остапа Вишні до всього живого, до світу природи була незаперечною ознакою його натури. Тож рибалити і полювати він ходив скоріше для того, щоб назбирати побільше смішних історій, щоб побути в колі друзів.)

2. Що таке усмішка? (Усмішка — різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події коротка, діалогізована, добра та лірична. У ній поєднуються риси ліричної пейзажної замальовки та народного анекдоту. Автор виступає у ролі оповідача, доброго, сентиментального любителя природи.)

3. Тематика «Усмішок» та їх особливості. (У «Мисливських усмішках» відтворюються веселі та смішні пригоди, що їх переживають персонажі творів, з них доброзичливо кепкують рідні та знайомі. Усмішкам органічно притаманні життєлюбний тон оповіді, глибокий ліризм, оптимістичні, світлі, часом і сумовиті настрої. Вони відбиваються в душі людини, вони ж характеризують тонко змальовані письменником чарівні пейзажі.)

4. Гротеск — улюблений прийом письменника-гумориста. (Одним із найулюбленіших прийомів Остапа Вишні є прийом гротеску. В його усмішках знаходимо перебільшення зображуваного явища, різкі контрасти між реальним, вигаданим чи розказаним оповідачем-мисливцем, поєднання дійсного і фантастичного. Та ніде гуморист не збивається на карикатурне спотворення образу чи характеру. Його гротеск має ліричний, добродушний, інтимний характер. На цьому прийомі тримаються майже всі твори циклу «Мисливські усмішки».)

5. Засоби створення комічного в «Усмішках» О. Вишні на прикладі усмішки «Як варити і їсти суп з дикої качки». (Парадокс («Дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці…»; «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами»; «Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й… зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!» — пояснення того, що у качки перерізано горло замість сліду від кулі.

Іронія. Збираєтеся, «берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…».

Невідповідність удаваної серйозності і комічності ситуації, що оішсується.

Розмовна, колоритна народна мова.

Яскрава деталь (наприклад, стопка, рушниця, забута вудка), яка вносить комічний струмінь у ситуацію.

Об’єднання несумісних понять («Дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерах та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках колисках»; «Спішу, щоб на вечірню зорю спізнитися»).

Кумедні ситуації, створені через невідповідність подій і реакції на них персонажа (Персонаж усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки» спросоння сприймає постріли з мисливської рушниці за бомбардування і з криком «Бомбьожка!» біжить у бомбосховище).)

III. «Мисливські усмішки» Остапа Вишні — унікальне художнє явище в українській літературі. (Усмішки «мисливські», але навчають не полювати на звірину, а берегти її, дбати про наступні покоління. В усмішках дістає своє поетичне виявлення народне ставлення до природи, художньо осмислюються такі гуманістичні проблеми, як «людина і природа », «людина і пам’ять», «людина і вічність земного буття».)