Українська література - шкільні твори - 2022

Добрі гуморески про школу

Всі публікації щодо:
Вишня Остап

Великий правдолюб Остап Вишня із почуттям гумору дивився на життя. Добрим і веселим він запам’ятався своїм сучасникам. А на згадку про себе письменник залишив свої прекрасні твори. За жанром це невеличкі гуморески-усмішки.

Коли читаєш усмішки О. Вишні, одразу уявляєш веселе обличчя автора із добрими розумними очима.

Багато з його творів написано про школу, вони мають автобіографічний характер. Гумореска «Перший диктант» розповідає про навчання юного письменника в сільській школі. Із вдячністю він згадує свою стареньку вчительку Марію Андріївну: «Ой, як дивно де було, а й досі в нас старі люди згадують чудесної душі людину, народну вчительку Марію Андріївну…».

Через єдину пару чоботів довелося Остапові ходити до школи по черзі із сестрою Парасею. У школі траплялися кумедні ситуації. Наприклад, у першому диктанті майже всі написали, що «лаялася собачка из панськой породи». Гумореска «Як ми колись учились» описує етапи сільського навчання: «гуси-свині-телята-вівці-корови- коні». А якщо є школа і чоботи, то починалася і справжня освіта.

Сучасна освіта, звичайно, відрізняється від тієї, що описана в гуморесках О. Вишні. Але основні загальнолюдські цінності, яким треба вчитися, залишилися незмінними. Добрий гумор, справедливість, щирість, чесність — це освіта життя. І про таку освіту писав у своїх творах Остап Вишня.

II варіант

Якщо ви коли-небудь читали гуморески Остапа Вишні, ви назавжди запам’ятаєте його легкий, але гострий гумор. Письменник нікого ні в чому не звинувачував, проте тому, хто ставав об’єктом його дотепних жартів, було вже не до сміху. Сучасники свідчили, що Остав Вишня був надзвичайно розумною і доброю людиною у житті. Це не дивно, бо пройшов він доволі сувору школу. Про свою освіту гуморист написав у творі «Як ми колись учились».

Коли доводиться кожного ранку прокидатися та збиратися до школи, з’являються, навіть якщо ти цього не хочеш, думки про втому. Важко, дуже важко привчати себе до дисципліни. А потім, коли повертаєшся додому, необхідно робити домашнє твдант’я. І так кожного дня протят і багатьох років. Ти уявляєш, скільки б зміг зробити за цей час: і.чідивитись телевізор, почитати книжку, погратися на комп’ютері, або просто з друзями пограти у футбол.

Не такою освіта була в давні часи, стверджує Остап Вишня: «Програма нашої освіти у нас на селі складалася на підставі споконвічних традицій і на підставі життєвих умов». Потреби великої сім’ї важко було задовольнити. Батьки працювали з ранку до ночі на полі, а діти, звісно, повинні були допомагати.

У «перший» клас дитина йшла, коли переставала годуваїися маминим молоком, могла самостійно ходити.

Перша освітня сходинка — пасти гуси. При цьому треба було слідкувати, щоб неслухняні птахи не забралися в чужі копи та всі прийшли додому. Дитячі забавки, які призводили до втрати майна, каралися дуже суворо: «крім того, що н. вас буде побито нового-но- вісінького віника, вас ніколи не переведуть на вищий курс».

Вищий курс — це свині. Письменияк весело описує «класи» сільської освіти, але ми розуміємо, як нелегко вона давалася. Тільки з шести років громадянин «мав право» одягати штани. Безумовно, це надавало йому певної поважності. Тільки в штанах із кілком у руках можна було суворо сказати: «Аля! Бодай була вона тобі здохла!» . Діти наслідували своїх батьків у всьому: м< А, поведінці. Вони, як і батьки’, дуже рано починали працювати.

З десяти-одинадцяти років починалися «курси» вищої освіти, своєрідні сільські «технікуми» — телята, вівітд, корови, коні. Письменник відверто пише про проблеми тогочасної молоді, пов’язані зі становленням особистості. Б’ жання бути дорослим, не схожим на всіх — але водночас не уникати спільних«розваг»: палати цигарки з кінського кізяка, прохати в прохожих (тільки не з свого села) закурити, ходити на колодки, вперше заперечити маї зрі. На цьому етапі освіта дівчат та хлопців не зовсім відрізнялась, тільки потім кожен обирав власний шлях. Хлопці, як правило, йшли на плугатаря чи косаря, а дівчата — на полільницю або в’язальницю.

Освіта закінчувалася тоді, коли батьки вирішували, що діти вже дорослі, самостійні, адже прийшов їм час створювати свою сім’ю: «Женить би вже лобуряку слід!»

Із гумором описує Остап Вишня сільських «школярів», але ми розуміємо, скільки болі криється в цих слог. :. Як би здивувалися ті хлопчики й дівчатка, якщо б ми їм розповіли про свої «освітні муки»! їх школою була невтомна сільська праця, яка допомагала вижити всій родині. Сьогодні ми маємо всі умови, щоб бути успішними: прекрасні бібліотеки, комп’ютерні класи. Ми М’ семо вільно розвивати свої фізичні та інтелектуальні здібності.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.