Українська література - шкільні твори - 2022

Усмішки Остапа Вишні

Всі публікації щодо:
Вишня Остап

1. Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п’яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам).

2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів’я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом).

3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні):

а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства");

б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишня

висміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з’їла…", безкультур’я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска");

в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини);

г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов’ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів");

д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов’ю автора до усього живого, що оточує нас).

4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).


«Вищого «гонорару», як веселий блиск в очах народу,- нема»,- занотував Остап Вишня у своєму щоденнику. І хоч не все з написаного ним витримало іспит часом, проте неповторна «вишнівська усмішка» хвилює читача, викликає сміх. У чому її секрет?

Остап Вишня створив цю оригінальну форму сатири й гумору, мотивуючи свій вибір так: «Не мислю-бо інакше переробки всього нашого «медлительного» життя на нове, бадьоре й сміливе, як не з добрим гумором, не з радістю! Чого плакати?.. Мені нове життя усміхається! І я йому усміхаюсь! Через те й усмішки!» Вони невеликі за обсягом, сповнені іскрометного сміху, бо йдеться про події, факти, речі, які часто заважають людині жити, розвиватися, самоутверджуватися. У центрі усмішки, як правило, комічна ситуація, комічний конфлікт чи комічне зіткнення персонажів. У славнозвісній «Зенітці», наприклад, це сутичка діда Свирида з ворогом, яка висвітлює патріотичні почуття українця, а також його та кумова «битва» з бабою Лукеркою. Чимало усмішок Остапа Вишні - «Газета - дуже велике діло», «Як ми колись учились», «Ох, і лікували нас…», «Вечорниці», «Дзвонарі» та інші - побудовані на нанизуванні комічних ситуацій, що відтворюються чи то через діалоги героїв, чи то через опис-розповідь письменника. Часто це своєрідні «трактати», які за формальними ознаками нагадують ґрунтовне наукове дослідження з конкретного питання, а за своєю глибинною сутністю є тонкими іронічно-гумористичними спостереженнями автора над людською вдачею, певною ситуацією в суспільному житті. Письменник досягає цього різними художніми знахідками. Так, в усмішці «Ох, і лікували нас…» він, змальовуючи бабу Палажку, яка «значно професоріша від самого професора», її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки, що стоїть на варті охорони здоров’я сільського населення: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби. Усмішка «Газета - дуже велике діло» має іншу особливість. Вона починається такими рядками: «Я тут не натякатиму про те, що таке газета. Усі знають, що це діло дуже велике й дуже поважне. Недарма ж її (газету) звуть шостою державою. Я тільки розкажу, як треба користуватись газетою, щоб вона справді йшла до діла…» Такий серйозний початок усмішки контрастує з подальшою оповіддю, власне, це доведення думки від протилежного. Йдеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарстві стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками (як і у творі «Ох, і лікували нас…»), наприклад: жнива, молочарство, пасічництво… Але найпотрібніша газета в справі виховання дітей. Цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: «…дітей одною газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток. І от як не слухає Ванько, берете той зшиток та його по голові:

- Не слухаєш, сукин ти сину! А для чого я газету передплачую?!

Та р-р-раз! р-р-раз!

І дитина після того як свята: і батька поважає, і до школи ходить, і Богу молиться…»

Чи не найприкметніша риса вишнівських усмішок - їхній ліризм, їхня м’яка, доброзичлива тональність з окремими тонкими іронічними вкрапленнями. Це досягається і розповіддю від першої особи, і інтонацією автора - щирою, по-справжньому людяною у ставленні до своїх персонажів, і мовою - іронічно-доброзичливою, багатою на слова розмовно-побутові, часто індивідуально-окреслені («сидю», «ке, думаю…»), і поняттями, термінами, діалектизмами, що творять неповторний мовний колорит усмішок. Такі визначальні риси цього оригінального гумористичного жанру, народженого Остапом Вишнею з безмежної любові до окремої людини й рідного народу.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.