Українська література - шкільні твори - 2021

«Поет - це слово. Це його життя» (поезія М. Вінграновського)

Всі публікації щодо:
Вінграновський Микола

Варіант 1

Уже перша збірка поезій М. Вінграновського засвідчила його непересічний талант і викликала відверте захоплення читачів. Поет охопив своєю увагою Космос, людство, землю, народ, добу, Україну. Саме в цих глобальних вимірах жив його ліричний герой. Поет був непересічною особистістю. Усе, до чого він прикладав свою творчу силу й енергію, розцвітало, розкривалося новими гранями людських можливостей.

Результатом режисерської роботи М. Вінграновського на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка стали десять художніх та документальних фільмів. Водночас, пам'ятаючи про свою акторську освіту, Вінграновський починає зніматися, зокрема зіграв головну роль у фільмі "Повість полум'яних літ". Ця кінострічка на Міжнародному Канському кінофестивалі була відзначена премією за режисуру. У цей же час Вінграновський дебютує у журналах "Дніпро", "Жовтень", "Літературній газеті" як поет.

Можливо, такі могутні характери народжуються і виховуються у безмежних південних степах. Народився поет на Миколаївщині, дитинство і юність провів тут, на берегах Бугу й Синюхи. Ці ранні спогади дозволили йому сказати: "Повні вітру і сонця, скупі на воду і дощ, великі степи —— землі безсмертної волі народу, шаблі, коня і плуга, землі вічних небезпек і звідси нечуваного людського товариства". Невипадково, що любов до рідних степів, рідної землі стає одним із провідних мотивів його поетичної творчості:


І той любов'ю повниться до світу,

Хто рідну землю має під собою.

Невипадково центральним образом процитованої вище поезії є образ тополі. Шанування дерев українцями бере свій початок із сивої давнини.

Колись наші предки поклонялися деревам як Богам. В апокрифах, текстах, що не ввійшли до складу канонічної Біблії, розповідалося про Дерево Життя. Дерево Життя — один із найпоширеніших мотивів народного мистецтва, особливо на вишитих рушниках. До прийняття християнства було багато священних гаїв, куди ходили на поклоніння богам природи. Тут росли священні дерева, стояли кумири, відбувалися народні гуляння.

Для М. Вінграновського таким Деревом Життя стала тополя:


Коли засне, немов дитя мале,

Глибоке місто неспокійним сном,

Вона приходить здалеку до мене

І шелестить до мене під вікном,

Щоб повертався я на Україну.


З якою метою треба повернутися на батьківщину? Відповідь ліричного героя звучить так: "плугами чорнокрилими орать і тополята в полі поливать, і поливати землю тополину…". У якому б скрутному становищі не опинялася людина, вона ніколи не повинна забувати про свій синівський обов'язок перед Батьківщиною. Поет мріє, що колись настануть часи спокою і миру на його рідній землі, бо тільки на мирній землі працьовитий господар може вирощувати хліб.

Символом національної сили, з яким пов'язується все найсвятіше, найдорожче, що відбулося в житті поета і його народу, стає образ славетного Дніпра. Дерево Життя і Ріка Життя нерозривні в уяві ліричного героя із Вітчизною. Отже, образ Дніпра є активним виявом пристрасної любові до життя, матері Вітчизни.

Як бачимо, патріотичні почуття поета уособлюють образи природи. Власне, так і має бути, адже людина шукає у природі духовного спокою і порятунку, розвантаження психіки, моральних сил. Згадаємо хоча б "Зачаровану Десну" О. Довженка, вчителя і доброго порадника М. Вінграновського.

На своєму творчому вечорі з нагоди 50-літнього ювілею поет звернеться до пам'яті кіномитця з такими словами: "Він для мене був навіть не наставником, а божеством. Люблю те, що й він, — свій час, рідну землю".

Ліричний герой поезій Вінграновського здатен розмовляти з природою. Але розмова ця відбувається на якомусь незнаному для інших людей вищому рівні. Він ніби розчиняється у всесвіті для того, щоб вловити, відчути і насолодитися невимовною гармонією природи. Він стає невід'ємною часткою цієї гармонії:

Лиш я незчувсь, як стишилась хода,

Як простелився вітер за плечима,

І на слова мої дивилася вода

Кленовими осінніми очима.

Природа — це джерело віри у вічне. Людина, що живе, оточена красою природи, — і сама стає красивою.

Поезія М. Вінграновського — явище глибоке, самобутнє й невичерпне, як саме життя. З неї постає людина з добрим серцем, чесна, порядна, щира, милосердна і талановита.

Варіант 2

Уже перша збірка українського поета М. Вінграновського викликала відверте захоплення читачів і засвідчила його непересічний талант. У своїй поетичній творчості йому вдалося охопити увагою Україну, добу, народ, землю, людство і навіть Космос. Саме в таких глобальних вимірах існував його герой. Поет був дійсно непересічною особистістю, адже все, до чого він прикладав свою творчу енергію і силу, немов розквітало і відкривалося новими, раніше невідомими гранями.

Не менший талант М. Вінграновський проявив і в кінематографі. Результатом його роботи на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка у якості режисера стали десять документальних та художніх фільмів. У той же час, маючи акторську освіту, М. Вінграновський знімався в кіно. Зокрема, саме він виконав головну роль у кінофільмі «Повість полум’яних літ». На Міжнародному кінофестивалі в Каннах цей фільм отримав премію за режисерську роботу. Паралельно з роботою у кіно М. Вінграновський публікувався у «Літературній газеті», журналах «Жовтень» і «Дніпро».

Можливо, такі люди народжуються лише у безкрайніх українських степах, там же виховуються і їхні характери. Адже талановитий поет, режисер і актор М. Вінграновський народився на Миколаївщині, а його юність пройшла на берегах річок Синюхи і Бугу. Пізніше він так написав про свою малу Батьківщину: «Повні вітру і сонця, скупі на воду і дощ, великі степи — землі безсмертної волі народу, шаблі, коня і плуга, землі вічних небезпек і звідси нечуваного людського товариства». Цілком природно, що любов до рідної землі, до рідних степів стає одним із основних мотивів його творчості:

«І той любов’ю повниться до світу,

Хто рідну землю має під собою».

Ліричний герой поезій М. Вінграновського вміє досить слушно розмовляти з природою, причому ці розмови відбуваються на якомусь вищому, недосяжному для інших рівні. Він немов розчиняється у Всесвіті для того, щоб відчути, вловити і насолодитися неповторною гармонією природи. Ліричний герой ніби стає невід’ємною часткою цієї гармонії:

«Лиш я незчувсь, як стишилась хода,

Як простелився вітер за плечима,

І на слова мої дивилася вода

Кленовими осінніми очима».

М. Вінграновський був упевнений, що природа — це нескінченне джерело віри у вічність, а людина, яка живе в оточенні її краси, й сама стає красивою. Мабуть, тому поетична творчість цього талановитого митця — невичерпне, самобутнє і глибоке явище, як і саме життя. Життя, з якого постає талановита, милосердна, щира, порядна і чесна людина з добрим серцем.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.