Українська література - шкільні твори - 2026

Викриття антинародної суті лібералізму в повісті Марка Вовчка «Інститутка»

Всі публікації щодо:
Вовчок Марко

Варіант 1

У повісті «Інститутка» Марко Вовчок зобразила два непримиренні світи: по один бік — муки і страждання безправних кріпаків, а по другий — безмежна сваволя, жорстокість і розкіш панства. Обидва мотиви звучать потужно й переконливо. Важко сказати, які образи більш довершені. Запам’ятовуються і знедолені селяни, і бездушні поміщики. Але, на відміну від інших творів, «Інститутка» все-таки сильніша викривальною стороною. Мабуть, ніде нема таких виразних портретів народних мучителів.

Стара пані, якій тільки втома і вік заважали зайвий раз покарати кріпаків. Молода панночка — освічена поміщиця, випускниця Інституту «благородних дівиць». Але ніяка освіта не в змозі безсердечне створіння зробити людиною. Її егоїзм, вередливість, байдужість до долі інших, лютий норов стали причинами багатьох трагедій.

Нарешті ще один тип панів зустрічаємо в повісті. Полковий лікар — чоловік інститутки. Людина спокійна, ніби доброзичлива — таким він видається Устині з першого погляду. І наміри в нього хороші: коли їхав з молодою дружиною до себе на хутір, щиро хотів, щоб і втомлена покоївка перепочила і щось поїла. А дізнавшись про смерть Катриної дитини, подає нещасній матері милостиню. Добрий пан? Може, й так. Але кому від його доброти стало легше? Ні Устина, ні Катря, ні стара кріпачка не відчули його допомоги або навіть його співчуття. Бо важливими є не наміри, а справи. Цього ж пан не міг робити. Завжди перемагала дружина: вона не дозволила нагодувати в дорозі Устину, вона штовхнула до самогубства Катрю, вона розправилася з Прокопом за спробу опору. Чоловік у всьому їй корився. Може, тому, що був закоханий у неї? Мені здається, що головна причина — в його панській сутності. Не може пан зрозуміти біду кріпака. І обов’язково надходить момент, коли треба чітко виявити свою позицію, яка зумовлюється тією ж сутністю. Для полкового лікаря цей момент викликав Прокіп, коли намагався зупинити оскаженілу панночку і захистити Устину. Пан кинувся на допомогу дружині, а «розбишаку» Прокопа віддав у москалі.

Образом полкового лікаря Марко Вовчок розкрила суть лібералізму, показала, якими далекими від народу були ті «добрі» пани, що не б’ють, не лають, та нічим і не дбають. Недаремно за безхарактерність кріпаки назвали чоловіка інститутки «квачем». Таке нікчемне місце він посідав у житті.

Варіант 2

У повісті «Інститутка» зображена доля селанапередодні ліквідації кріпацтва. Характерним для творчості Марка Вовчка є те, що в конкретних явищах, які відбуваються в одному поміщицькому маєтку, відтворено кріпосницьку дійсність у всіх її найтиповіших проявах.

Необхідно відмітити, що письменниця розвиває гоголівські й шевченківські традиції сатиричного викриття сутності кріпосного панства, його духовного зубожіння та спустошеності. Осмисливши та проаналізувавши суспільну зумовленість багатьох життєвих прототипів, вона створює узагальнені і в той же час індивідуалізовані, сатирично окреслені образи панів, які ведуть пустопорожнє життя. Такими є образи панночки-інститутки та її чоловіка лікаря.

Вередлива, лінива й обмежена панночка діставала «освіту» й «виховання» в якомусь «благородному» інституті, що її анітрохи не змінило. Прибувши в маєток своєї бабусі, вона стає карою для всіх кріпаків. Нічого не придбала вона з того навчання: ані наукових знань, ані моральних якостей. Інститутка, як і була, залишилася такою ж духовно обмеженою, розумово убогою людиною. Нічому не навчившись в інституті, панночка, здається, лише посилила розвиток усіх негативних рис свого характеру: егоїзму, лицемірства, жорстокості. Турбуючись тільки про своє убрання та пошуки підходящого жениха, вона не звертає уваги на долі простих людей, які залежать від неї. Наслідком її духовної спустошеності є страждання і поневіряння селян-кріпаків.

Образом чоловіка інститутки Марко Вовчок спростовує думку про істотну залежність долі кріпаків від доброти та освіченості їхніх панів. Саме образом пана лікаря письменниця дошкульно вдарила по дворянському лібералізму. Від «доброти» поміщика кріпакам анітрохи нелегше: він «не б’є, не лає, та нічим і не дбає». За свою безхарактерність він отримав від Назара прізвисько «квач». Своє сумління він заспокоював, подарувавши скривдженій Катрі карбованця у хвилини розчулення. Однак «доброта» його зникає, як тільки Прокіп стає на захист катованих жінок і погрожує пану, — освічений ліберал негайно віддає непокірного кріпака у солдати. Отже, хоча пан-лікар показаний і освіченим, і добрішим за жінку, але кріпакам від того життя не полегшало, адже, зрештою, пан підкоряється жорстокій і владній дружині, а також своєму класовому оточенню і кріпосницьким порядкам загалом.

У цій повісті Марко Вовчок не тільки викриває антинародну сутність лібералізму, а й стверджує думку про те, що усунення вад тогочасного суспільства можливе шляхом його вдосконалення, в першу чергу, через перевиховання людини.