Українська література — шкільні твори - 2022

Геноцид української нації в романі Івана Багряного «Тигролови»

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Варіант 1

Головний герой роману І. Багряного «Тигролови» — Іван Многогрішний. У цьому образі автор втілив одну з найголовніших рис українців: щиру любов до свого нещасного народу, до своєї Батьківщини. Засуджений до сталінських таборів за брехливим звинуваченням, після довгих знущань катів з КДБ, він опиняється у поїзді з в’язнями, який везе до Хабаровська «дрова і ліс».

У цьому поїзді Многогрішного охоплюють гіркі роздуми: «Григорієві здавалось, що він потрапив додому. Вагон говорив усіма діалектами його — Григорієвої — мови: полтавським, херсонським, чернігівським, одеським, кубанським, харківським... Ба, тими діалектами говорив весь цей «експрес», і то не тільки тепер, а, либонь, протягом цілої своєї історії». Основним контингентом цього «експреса» були українці, зірвані з місця і розкидані по усьому світу. І хоча цей ешелон ходив маршрутом «Москва — Владивосток», але своїм фольклором, своєю мовою і усім іншим то була невеличка частина України, країни без «стерна і вітрил».

Під час страшної подорожі Григорій почув багато обдурених радянською владою земляків, заробітчан та селян. Їхні оповіді паморочили голову, викликали нестерпний біль і гнів: «Те, що він почав був забувати, — ціла ота трагедія його народу, — навалилося на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м’яч, у всі боки. Уся! Уся його Вітчизна ось так — на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості у бруді... розпачі! голодна!.. безвихідна!.. Безперспективна!.. Стискав зуби, аж набрякли щелепи».

Великого болю Григорію завдає розповідь старого Мороза про Комсомольськ, «про місто каторги, про пекло новітніх канальських робіт, вигачуване костями українськими», про безліч приреченого на повільну смерть, затероризованого люду, про силу-силенну земляків з далекої України, про цингу і голод, про каторжний труд і надлюдське терпіння, про напівбосих, напівголих людей у п’ятдесятиградусний мороз, про чесних трударів, яких називали «куркулями», про «державних злодіїв», які були засуджені «за колоски», про тих, кого побачив Григорій Многогрішний у череві страшного ешелону.

У заціпенінні герой роману спостерігав і за бараком, коло якого охоронник обливав брудною лайкою дівчат-невільниць, які пиляли дрова і сумними голосами співали українську народну пісню, ніби скаржилися на своє життя холодному небу Сибіру. Це, можливо, були ті вродливі, але вже змарнілі і стомлені дівчата, яких Многогрішний бачив у ресторанах до свого засудження: «дочки розкуркулених батьків, розкиданих по сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються! Рятуються від холоду і голоду. Від безправ’я і смерті, — рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя...».

А скільки ще людей гинуло в ті часи в Україні, скільки українців мучилося і страждало! Мабуть, заради того, щоб люди не забували страшні часи сталінського володарювання, щоб пам’ятали про національну гідність своїх предків І. Багряний вклав в уста головного героя роману палкий протест проти жорстокості, від якої страждали люди, протест проти геноциду української нації.

Варіант 2

З великого болю Івана Багряного за Україну, за її знищуваний, тероризований народ народився у 1943 році роман «Тигролови». Перебуваючи у БАМЛАГу, а потім утікаючи з концтабору, письменник виношував задум твору, який би найбільш максимально відтворив блукання по світу українського народу. В «Тигроловах» письменник створює образ Григорія Многогрішного, який є майже двійником Івана Багряного, носієм думок і почуттів автора.

Одна з найголовніших рис Григорія Многогрішного — його щира любов до Батьківщини — України, до свого нещасного народу. Гіркі роздуми охоплюють Многогрішного, коли він їде до Хабаровська поїздом, що «возить дрова і лес»: «Григорієві здавалось, що він потрапив додому. Вагон говорив усіма діалектами його — Григорієвої — мови: полтавським, херсонським, чернігівським, одеським, кубанським, харківським… Ба, тими діалектами говорив весь цей «експрес», і то не тільки тепер, а, либонь, протягом цілої своєї історії.

Основний контингент його пасажирів — Україна, ота зірвана з місця і розкидана по всіх світах — поза геттю. І хоч цей «експрес» ходив за маршрутом «Владивосток — Москва», але то була своїм мовним і пісенним фольклором та й всім іншим — Україна. Екстериторіальна Україна. Україна без «стерна і вітрил».

Тут Григорій слухає сумні сповіді обдурених владою земляків-заробітчан, і голова його паморочиться від болю і гніву: «Те, що він почав був забувати, — ціла ота трагедія його народу, — навалилось на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м’яч, у всі боки.

Уся! Уся його Вітчизна ось так — на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості у бруді… розпачі! голодна!., безвихідна!.. Безперспективна!.. Стискав зуби, аж-но набрякли щелепи».

Якого болю завдає розповідь старого Мороза «про місто каторги, про пекло новітніх канальських робіт, вигачуване костями українськими», — про Комсомольськ, про безліч затероризованого, на повільну смерть приреченого люду, а надто про силу-силенну «своїх людей» — земляків з далекої України, про голод і цингу, про надлюдські терпіння і труд каторжний, а надто взимку, при 50-градусному морозі, напівголих, напівбосих людей, чесних трударів — полтавських та катеринославських, та херсонських «куркулів», «державних злодіїв», суджених «за колоски», тих, кого бачив Многогрішний у череві поїзда-дракона.

У заціпенінні припадає оком Григорій до барака, де охоронник обливає брудною лайкою дівчат-невільниць, які пиляють дрова і співають журливими голосами українську пісню, ніби скаржаться холодному сибірському небу. А ті вродливі, але стомлені, змарнілі дівчата, яких побачив герой у ресторані — «дочки розкуркулених батьків, розкиданих по сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються! Рятуються від холоду і голоду. Від безправ’я і смерті, — рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя…»

А скільки ще людей гине в Україні, страждає і мучиться!

В уста свого героя вклав Іван Багряний палкий протест проти геноциду української нації, проти будь-якої жорстокості, від якої може постраждати людина.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.