Українська література - шкільні твори - 2024

Місце байкарської творчості Л. Глібова в літературному процесі XIX століття

Всі публікації щодо:
Глібов Леонід

Байки Л. Глібова — помітне явище в українській літературі. Звичайно, започаткував цей жанр в українській літературі інший письменник — П. Гулак-Артемовський. До Глібова байки українською мовою писали ще Білецький-Носенко і Боровиковський. Але тільки Є. Гребінка і Л. Глібов піднесли українську байку на справді високий художній рівень.

Треба визнати, що багато творів Л. Глібова і назвами, і сюжетом схожі на байки Крилова: «Лебідь, Щука і Рак», «Мірошник». Але не можна це назвати помилкою або вадою письменника. Адже і Крилов, й інші українські та російські байкарі у свою чергу запозичували сюжети у Лафонтена та Езопа. Завдання байкаря — не вигадати обов’язково цілком оригінальний сюжет, а пристосувати вже відомий сюжет до свого часу і країни, одягти його в національний одяг. І зробити це треба так, щоб персонажі та їх дії виглядали природно в такому одязі. Саме в цьому полягає майстерність байкаря, і цією майстерністю Л. Глібов не був обділений.

Про це свідчить, наприклад, його байка «Мірошник». Твір з такою назвою є і у Крилова, але байка Л. Глібова повністю самостійна. Хома та інші персонажі дуже добре виписані, а мова їх — це добірна українська мова, так само, як і слова автора. Мова автора пересипана народними виразами: «Хомі й за вухом не свербить», ні з чим зостався мій Хома», «хазяйство піде... на сміх». Л. Глібов дає Хомі влучні характеристики: «І був він чоловік такий, що не гаразд за діло брався...», «дурний ти, Хомо, чоловік».

Поет малює словом яскраві картини, характерні саме для українського побуту: Мірошник має водяний млин, а не, наприклад, золоту копальню, у нього в господарстві є кури, а не якісь екзотичні птахи. Для цих описів автор використовує точні метафори й епітети, доречно вживаючи розмовні слова:

Вода раз греблю присмоктала...

Ну що ж! Узять би й загатить.

Так ні! Мірошник спить та спить.

Повчальна ж частина байки ще раз підкреслює, що твір цей мальовує події, характерні саме для України XIX ст. Автор сам Означає, що в образі недалекоглядного Мірошника, який занедбав свій млин, а потім побив усіх курей за краплю води, показані нерозумні пани-кріпосники:

На світі є такі пани:

Без діла сотні всюди сують,

А за недогарок вони

Людей і лають, і мордують

(Вони се так, бач, хазяйнують!...)

Отже, цей твір, хоч і схожий на байку Крилова, але цілком оригінальний, і він є актуальним саме для України. Тому він є явищем української літератури, причому явищем значним.

Те саме можна сказати і про іншу байку Л. Глібова — «Цуцик». Цей твір схожий на байку Крилова «Две Собаки», але також є самостійним. Зарозумілі, пихаті панські прислужники, які зневажали простих трудівників, були справжнім лихом для українського народу. Л. Глібов дотепно висміяв їх в образі «патлатого Цуцика», який розповідає дворовому псові Бровку про свої заслуги:

Я те роблю, чого ти не зумієш:

На задніх лапках я по-вченому служу.

І мова, і характери, і поведінка персонажів цієї байки органічні, живі. Національний одяг, який запропонував письменник цьому сюжетові, надзвичайно йому личить.

Це стосується й інших байок Л. Глібова. Всі вони є прекрасними мистецькими творами, актуальними для свого часу і цілком національними. У цих творах письменник піднімає важливі соціальні проблеми: жорстокість кріпосників, моральний занепад панських прислужників, непрактичне господарювання. Часто він звертався і до вічних проблем людства, засуджував лінощі, неробство, зневагу до інших тощо. Всі ці гострі питання мали чудове художнє оформлення в байках Л. Глібова. Саме тому ці байки і називають значним явищем в українському літературному процесі, а письменника вважають одним з найкращих українських байкарів.