Українська література - шкільні твори - 2024

Байка в творчості Л. Глібова

Всі публікації щодо:
Глібов Леонід

На другу половину XIX сторіччя припав період найактивнішої творчості Леоніда Глібова. Глібов відомий нам, передусім, як байкар. Байка є досить розповсюдженим жанром української літератури, багато в чому своїм розвитком цей жанр завдячує саме творчості Глібова.

Одна риса байок Глібова особливо привернула мою увагу. У своїх творах письменник не обмежується повчанням та алегоричним викладом фабули, як це звичайно бачимо у байках. Глібов поєднує ліризм із епічністю та повчанням. Саме це, як на мене, найбільше відрізняє його твори від байок інших митців слова. Навіть використовуючи поширені, так звані «мандрівні» сюжети, Глібов надає їм неповторності. У його байках ми зустрічаємо пейзажі, які не є характерними для байок. Часто вони стилізовані під картини природи з українських народних пісень. Та й взагалі я помітив, що багато в чому байка Леоніда Глібова нагадує нам народну пісню, насамперед, за своєю ліричністю та незвичайною ритмікою. Це додає байкам художньої краси, вони одразу зачіпають серце та свідомість читачів, не залишаючи їх байдужими і до повчальної частини байки.

Леонід Глібов майстерно використовує алегорію — характерний прийом для байок як жанру літератури. Тварини, що діють у його байках, є яскравим уособленням певних типів людей, які зустрічаються нам у житті і за наших часів також. Ведмідь-пасічник, Лисиця-жалібниця з однойменних байок навряд чи колись втратять свою актуальність. Іноді у байках Глібова діють і люди (байка «Мірошник»), проте твори письменника від того не втрачають, а тільки виграють.

Повчальність у байках Глібова не завжди виділена в окрему частину. Якщо, наприклад, в античній байці повчальна частина могла бути більшою за обсягом, ніж фабульна, то у творах Глібова мораль займає кілька рядків, які можуть бути розташовані на початку або в кінці твору. Часто байки письменника взагалі не містять окремої повчальної частини, бо вона органічно включена до тексту байки. Як на мене, це досить вдалий прийом, бо, читаючи байки, ми розуміємо, що хотів сказати автор через захоплюючі образи тварин та рослин, що діють, байка стає більш захоплюючою та цілісною.

У своїх байках Леонід Глібов звертався до безлічі тем та проблем. Цікаво, що порушені ним питання частково були важливими для його часу, зважаючи на історичну та соціальну ситуацію, а частково є, як то кажуть, «вічними темами». Мені дуже подобаються байки на морально-етичні теми, бо вони є зрозумілими для читача усіх часів, не потребують тлумачення чи додаткових знань з історії. Найбільше мене вражає те, що в байках Глібова часто за маскою дійових осіб бачиш реальних людей зі свого життя, людей, які оточують тебе зараз, з якими ти зустрічаєшся кожного дня! І це просто шокує, якщо зважити на те, що Глібов жив майже півтора сторіччя тому. Я впевнений, що байки Глібова не втратять своєї актуальності, бо в них автор висміює та засуджує одвічні людські вади, як- то: жадібність, нерозумність, лінощі, непорядність або хитрість.

Є серед байок Глібова і твори, у яких він висловлює своє ставлення до сучасної йому суспільної ситуації. Всім відомо, що часи кріпацтва були дуже тяжкими для українського народу, частково ми знаємо про них з історії, але байки допомагають нам побачити їх, як кажуть, у фарбах. Тобто відчути ті почуття, які відчували прості українські люди. Мені здається, що байки цієї групи є неоціненним матеріалом для пізнання історії, якщо ми, звісно, прагнемо не сухих фактів, якщо нам болить наша історія…

Дехто з моїх товаришів каже, що байки — це нудно, але я не згоден з такою точкою зору. Я гадаю, що байки треба вміти читати. При правильному прочитанні перед нами розкриється справжня картина світу — зі своїми слабкими та сильними, жертвами та кривдниками, з усіма типами людей, які живуть на світі. І часто мимохіть ти впізнаєш і себе у цій невеличкій моделі світу. І навіть якщо впізнаєш себе серед не зовсім позитивних героїв, це не так погано, адже ти вже усвідомив свою помилку, отже, скоро виправиш її. І хто б повірив, що цьому виправленню ти завдячуєш невеличкій байці, написаній понад сто років тому?..