Українська література - шкільні твори - 2022

Лірична поезія Л. Глібова «Журба»

Всі публікації щодо:
Глібов Леонід

Ліричні поезії у творчому доробку Л. І. Глібова з’явились у середині 50-х років XIX ст. їх він писав час від часу, іноді зі значними перервами.

І все ж не слід вважати, що невелика за обсягом лірика поета українською мовою (всього понад двадцять творів) — це лише епізод у його творчій біографії. Бо, наприклад, лише один його ліричний вірш «Журба» свідчить про великий талант Глібова-лірика.

Поезія створена 1859 року, коли Глібов жив і працював у Чернігові. Він дуже любив це чарівне місто. У вільний час полюбляв блукати його вулицями, милувався красою Десни.

Якось поет виїхав у Седнів, що неподалік від Чернігова, і пішов помилуватися мальовничими краєвидами. З альтанки, що стояла на високій горі, відкрилася йому широка долина і річка Снів. Майнула думка: не так давно цією землею ходив Тарас Шевченко, писав тут, малював.

А дрібні хвилі на річці спливали невпинно, як і саме життя. Навколо ще була зелень, але де-не-де листочки вже поблякли. Як швидко спливає час! Це спілкування поета з природою і породило перлину української лірики — поезію «Журба».

Пейзаж у творі виписаний поетом з надзвичайною зворушливістю, забарвлений теплими, лагідними тонами.

Стоїть гора високая.

Попід горою гай.

Зелений гай, густесенький.

Неначе справді рай.

Леонід Глібов описав найласкавішу пору року — літо. Воно тепле, приємне, ніжне, як молоді літа людини. Ліричний герой засмучений: осінь нагадує йому, що минула молодість, промайнули найкращі щасливі дні.

Ой річечко, голубонько!

Як хвилечки твої —

Пробігли дні щасливії І радості мої!

Де ви, літа молодії? Звертаючись до поетичного засобу паралелізму, автор будує основну частину вірша на постійному зіставленні життя людини з явищами природи. У них поет шукає відгук своїм власним ліричним настроям, своїй тузі за назавжди втраченою молодістю.

Особливу чарівність пейзажеві надають прив’язані човни та схилені над річкою три верби. Вони ніби втілюють журбу поета. Природа змінна, але вічна, а людина смертна, її життя скороминуще, як мить. І ліричний герой це усвідомлює. До річки ще повернеться весна, а до людини щастя молодості — ні. Людина може жити тільки в пам’яті наступних поколінь. Такий філософський зміст вклав автор у дивовижно прекрасний пейзажний малюнок.

До тебе, моя річенько.

Ще вернеться весна,

А молодість не вернеться.

Не вернеться вона!

До того ж, у цьому поетичному шедеврі є ще багато символічного. Наприклад, верба — символ не тільки весни, а й самої України. Гора — символізує висоту людського духу. Човен — символ останнього шляху людини в земному житті. Річка ж — вічний плин часу, початок і закінчення життя.

Лірична поезія «Журба» витримана Л. Глібовим у стилі народної пісні. Вона свідчить не тільки про великий ліричний талант поета, а й про життєву мудрість, патріотизм, глибоке знання українських традицій. Твір цей близький і своїм змістом, і духом до фольклорних творів — народних пісень. Завдяки глибокій життєвості, яскравій емоційності, винятковій мелодійності звучання поезія, покладена на музику М. Лисенком, ще за життя автора стала народною піснею.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.