Українська література - шкільні твори - 2021

Микола Гоголь: Україна чи Росія?

Всі публікації щодо:
Гоголь Микола

Російський письменник Микола Васильович Гоголь народився в Україні — серед її степів, лісів, серед її народу, який тоді називали малоросійським. До кінця життя письменник дуже любив Україну, місце, де народився, свій дім, флігель, де писав твори, парк і ставок, білу чарівну церкву у класицистичному стилі… З України він вивів своїх незабутніх героїв — несамовитого козака Тараса Бульбу, його синів, героїв «Миргорода», «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Ним оспіване «наше все» — чарівна українська ніч, величний Дніпро, могутня сила козацтва!

Так, Гоголь ніколи не писав українською. Він народився у дворянській родині, у Російській державі. Його мовним середовищем була російська, він спілкувався з великими поетами Василем Капністом і Олександром Пушкіним. Батько малого Гоголя і сам був письменником-драматургом, влаштовував вистави домашнього театру у Кибинцях, у садибі Трощинських. За життя Гоголь багато навчався, знав іноземні мови, чув багато українських пісень вдома, у далекому і холодному Петербурзі познайомився із російськими піснями…

За свідченням його сучасника, М. Данилевського, Гоголь боровся за чистоту і красу російської літературної мови. Ось вислів самого Гоголя: «Нам… треба писати російською, треба домагатися підтримки і ствердження її, владної для усіх рідних нам племен. Домінантою для росіян, чехів, українців і сербів має бути єдина святиня — мова Пушкіна, якою є Євангеліє для усіх християн, католиків, лютеран і гернгутерів… Нам, малоросам, потрібна одна поезія, спокійна, сильна, поезія правди, добра і краси. Росіянин і малорос — це душі близнюків, які доповнюють одна одну, рідні і однаково сильні. Віддавати перевагу одній на шкоду іншій неможливо…»

У цих думках є і суперечність, і любов до рідної української землі, і любов до російської культури, також рідної. Серед листів Гоголя є і такі рядки, написані до брата Микити: «Та, будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по- московському, а по-нашому… Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тільки й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню…»

Такою була лиха доля багатьох синів України, розкиданих по далеких світах. Тарас Шевченко мешкав у Петербурзі, потім його віддали у солдати на далекий Арал. Гоголь залишив і Петербург, і Україну, переїхавши до Італії… Чи відчував ІПевченко у Гоголі саме українського митця? «Я завжди читав Гоголя з насоло


дою…, — писав він. — Перед Гоголем треба благоговіти, як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей… Наш Гоголь — справжній відатель душі людської!» Обидва, і Гоголь, і ПІевченко, пов’язували свій життєвий успіх з російською столицею, Петербургом.

Саме там, у Петербурзі, народився новий російський тип — Акакій Башмач- кін, «маленька людина», спотворена столичним життям. Майбутній письменник. Гоголь мріяв увійти до вищого світу, зробити кар’єру, для чого потрібна була… шинель. Так, найпрозаїчніша річ у світі! Там, у Петербурзі, омріяна річ не була чимось особливим, як писав Гоголь, «у неї відбирали навіть благородне ім’я шинель і називали її капотом». Списавши Башмачкіна з самого себе, з особистих юнацьких почуттів малоросіянина у столиці. Гоголь наділив свого героя російським ім’ям. Чому? Мабуть, тому, що розумів: росіянину ніде подітися, всюди йому буде однаково незатишно, всюди він буде «маленькою людиною». Для вихідця ж з України завжди було можливим повернення додому — до свого середовища, до своєї землі, сповненої казок і легенд про героїв старої України.

Врешті-решт Шевченко так і зробив — він повернувся додому і став писати українською, мовою своїх дідів і прадідів. Гоголь також залишив Петербург — але поїхав до Італії. Її він назве «батьківщиною душі своєї». Він повернеться в Україну думками, зробивши малоросіян героями своїх оповідань. У листах до матусі у Василівку Гоголь просить описувати йому звичаї й обряди Малоросії — весілля, колядки, купальські ігрища, легенди про водяників та русалок, описи одежі та побуту за часів Гетьманщини: «Якщо є, крім того, які-небудь духи або домовики, так про них детальніше, з їхніми назвами та ділами; безліч обертається серед простого люду повір’їв, страшних легенд, переказів, різноманітних анекдотів… Все це буде для мене надзвичайно цікаво…»

Дослідники відзначають українські риси у творчості Гоголя, особливо його неповторний гумор. Через Гоголя та його друге «Я» — рудого пасічника Панька російське суспільство дізналося про існування іншої, дивовижної, екзотичної Малоросії, її чарівного, казкового народу, його характер і світогляд. «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана Купала», «Майська ніч, або Утоплена», «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста» — збуджували уяву, змушували співчувати, плакати і сміятися. «Справді весела книжка, — так зазначить Пушкін, прочитавши «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». — …Вони вразили мене. Оце справжня веселість, щира, невимушена, без манірності, без бундючності. А часом яка поезія! Яка чутливість!»

На хвилі зацікавлення Малоросією Гоголь працює навіть над проектом «Історія Малоросії», хотів посісти кафедру в університеті Св. Володимира. «Туди! Туди! До Києва! До стародавнього, чудового Києва! Він наш, він не їхній! Неправда? Там, або навколо нього, чинилися справи старовини нашої…», — такі думки письменника. Та це місце віддали іншому, а Гоголеві запропонували читати курс російської історії. І Гоголь відмовляється: «Чорт забирай, якби я не погодився взяти скоріше ботаніку або ж патологію, ніж російську історію…»

Українське і російське, щасливо злиті у гоголівському таланті, стали визначним явищем світової культури. Унікальний художньо-естетичний феномен Гоголя на мій погляд не треба ділити на російське чи українське. Його треба вивчати і любити, як наше спільне культурне надбання.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.