Українська література — шкільні твори - 2022

Які гріхи спокутував Григорій Многогрішний? (За романом І. Багряного «Тигролови»)

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Варіант 1

Наші предки, без сумніву, мали підстави давати один одному промовисті прізвища. Саме вони розкривали вдачу людини, її характер та вподобання. Козацтво у цьому плані було найкмітливішим. Згадаймо: Тягнибок, Утривус, Голота, Незовибатько та ін. Так чинить і більшість Письменників, називаючи своїх героїв такими різними та незвичайними прізвищами. Тож які гріхи у Григорія Многогрішного і за що йому випав такий тернистий шлях?

З погляду тодішньої тоталітарної системи гріхами були розум, гідність, національна свідомість, сміливість. І найбільший гріх — любов до матері-України та її народу.

Автор робить свого героя нащадком славного гетьмана Дем'яна Многогрішного, першого політичного засланця Сибіру. Та й батьки Григорія, хоч і були селянами, але походили з козацьких родин, які не знали кріпосницької неволі. Тому й збрегли гідність і шанувались по-шляхетному, міцно трималися своєї ментальності.

Григорій Многогрішний пройшов через тяжкі випробування, які лише загартували його. Виявляється, що в юнацькі роки він був учасником холодноярівського повстання, потім — підпілля, арешт, катівні НКВС і страшна подорож у потязі-драконі на Дальній Схід. Так, дуже багато терпів Многогрішний, щоб не впадати у відчай. Його Гнала вперед надзвичайна впертість, загартована мужність. "Вперед, наперекір всьому!"

Саме ці риси допомогли нашому герою підпиляти дошки і вистрибнути на ходу зі скаженого поїзда. Йти безмежними нетрями тайги без їжі, одягу, без будь-яких засобів оборони і все-таки не втратити віри. "Надвечір сили зовсім покинули втікача. Він ліг на землю. Сьогодні вже шостий день, коняка й та б уже давно здохла..." Доля й Бог нагородили його, не дали Загинути й пропасти безслідно! Він потрапив у родину Тигроловів. Там Григорій виявляє себе спритним мисливцем, бере участь у полюванні на тигрів, у ньому знову пробуджується людина-патріот. Йому добре у родинному теплі Сірків — своїх співвітчизників, він задоволений вимушеною перервою, яка надасть сили для майбутньої боротьби.

Так, Григорій — людина виняткова. Він.не є суперменом чи надлюдиною, він просто цілісна особистість, патріот, національно свідомий українець, який заклався ще у в'язниці, що таких, як Медвин, буде "вбивати, як скажених псів". Головний герой дотримує свого слова й сміливо виступає проти антилюдяності й злочинної природи сталінського казарменого режиму.

Григорій упевнено проходить складні випробування, які випали на його долю. Нестримне бунтарство з юних літ, непримиренність до несправедливості сформували певне життєве кредо: "Краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи". Поведінку головного героя зумовлює непереборна жага не просто до життя, а до життя гідного людини, яка служить добру і потрібна людям.

Добре, що ми розуміємо: саме завдяки таким людям була збережена наша велика Україна. Не як географічне ціле, а як коштовна скарбниця гармонійної культури, краси та віри в майбутнє.

Так, цей твір — зразок непокірної й гордої душі всіх українців, яку не можна скорити. Нас, теперішніх молодих наступників, гартує багрянівський ідеал, втілений в образі Григорія Многогрішного та родини Сірків.

Варіант 2

Наші далекі предки, без сумніву, мали підстави давати один одному промовисті прізвища. Так чинить і більшість письменників, називаючи своїх героїв. То ж які гріхи у Григорія Многогрішного і за що йому випав такий тернистий шлях? А «гріхів», як на тоталітарну систему, що душила все живе й мисляче, доволі багато: розум, гідність, національна самосвідомість, сміливість. І найбільший «гріх» — любов до батьківщини, до Матері-України та її замученого, обдуреного народу.

Автор робить свого героя нащадком славного гетьмана Дем’яна Многогрішного, першого політичного засланця Сибіру. І це глибокий символ невимовно тяжкої долі українського народу, який споконвіку страждав від нападів ворогів зовнішніх, а потім був стероризований, напівзнищений ворогами внутрішніми, новітніми варварами.

Образ молодого інтелігента 30-х років, та ще й змальованого у героїко-романтичному плані, для української літератури новий. Ми захоплюємось юнаком, що став легендою, гордим соколом для в’язнів ешелону смерті, підпилявши неймовірними зусиллями дошки вагону і вистрибнувши на ходу зі скаженого поїзда. Він став «дияволом» і страшною легендою для свого мучителя — слідчого Медвина, бо під страшними тортурами не зламався, не. став просити, а тільки проклинав або мовчав.

Григорій Многогрішний ішов безмежними тайговими нетрями, без їжі, одягу, без будь-яких засобів для оборони чи полювання, без напрямку, і все-таки не втрачав віри: «Проте відчай не брав його. Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати у відчай. ...Його гнала вперед надзвичайна впертість, сто раз випробувана і загартована мужність. Вперед, наперекір всьому!» Виснажений, зголоднілий втікач знайшов у собі сили, щоб врятувати не лише себе, а й дівчину від лютого звіра.

Григорій виявляє себе згодом чудовим мисливцем, навіть бере участь у полюванні на тигрів. Його девіз: «Бог не без милості, козак не без щастя».

І щастя його знаходить — він завойовує серце гордої й прекрасної дівчини — Наталки. Вони разом, сміливо кинувши виклик долі, з дивовижними пригодами переходять кордон і опиняються в безпечному місці. Дівчина згодна йти з коханим навіть на його Україну, наражатися на небезпеку. Адже він поклявся собі повернутися на батьківщину, але вже не як вигнанець, а «як месник».

Історія ця може здатися неймовірною, фантастичною, коли б не була частиною життя самого автора. Звичайно, у даному випадку перед нами не автобіографія, а художнє узагальнення, хоч основні факти дійсно збігаються (втеча, переховування в українських переселенців і навіть одруження та повернення на батьківщину).

Отже, Григорій Многогрішний стає живою ланкою, що поєднує дві України — омріяну, сонячну, ясну і нещасливу, стероризовану, скривджену. Тому його образ набирає символічного звучання. Він втілює в собі непокірну й горду молодість та молодість сплюндровану, страчену, яка спокутує, мабуть, гріхи батьків і дідів — покірність, політичну байдужість, непослідовність, довірливість та брак національної самосвідомості.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.