Українська література - шкільні твори - 2022

«Крик болю i туги за рiдною Україною» у поезiї Павла Грабовського

Всі публікації щодо:
Грабовський Павло

«Крик болю i туги за рiдною Україною» у поезiї Павла Грабовського

Сутнiсть лiрики талановитого українського поета Павла Грабовського, iм’ям якого пишається наша вiтчизняна лiтература, Iван Франко влучно передав словами: «Крик болю i туги за рiдною Україною». I, дiйсно, коли читаєш щирi рядки, сповненi сердечного запалу, поєднаного з невимовним сумом, зримо вiдчуваєш муки поета-патрiота, вiдiрваного на довгi десятирiччя вiд рiдної землi, її культури, позбавленого можливостi працювати на нацiональнiй нивi.

…Останнiм часом в сучасному сьогоденнi ми часто застосовуємо це горде слово «патрiот», використовуючи його у запальних промовах й гаслах. Та чи розумiємо ми його так само глибоко, вiдверто, iз загостреним почуттям вiдповiдальностi, як розумiв справжнiй патрiотизм Павло Арсенович? Чи кожний iз сучасних «патрiотiв» може сердечно заявити, що служiння справi рiдного народу є його настановчим життєвим кредо? На жаль, мабуть, далеко не кожний.

Ось чому Павло Грабовський, який iз тридцяти восьми рокiв життя двадцять провiв у засланнях за свої патрiотичнi переконання, розкриває сучасним українцям незбагнену для багатьох рiч: якщо у людини є батькiвщина, рiдна земля, — це вже неабияке щастя! Втрата її — велике горе, що дорiвнює смертi. У вiршi «Рiдний край» поет говорить:

Дома все тебе дратує,

Порошинка дошкуля;

Хто що скаже, пожартує, —

Втiк би зараз вiдцiля…

А не вспiвши край свiй кинуть,

Туга зараз забере;

Спогадання роєм линуть,

Забувається все зле.

Читаючи цi рядки, я чомусь пригадала цикл нарисiв — листiв сучасного харкiв’янина — емiгранта iз Канади, якi є нiби iлюстрацiєю до наведеного уривка.

Патрiотичнi переконання Павла Грабовського визначили i пафос його творчостi. У пристрасному заклику «Уперед за край рiдний та волю», яким починається вiрш «Уперед» виражено найзаповiтнiшi бажання поета. Тут органiчно поєдналися його любов до України з прагненням побачити її народ звiльненим вiд важкого ярма, що отруювало життя знедоленої людини:

Щоб Русь порiзнена устала

З-пiд вiковiчного ярма

I квiтом повним розцвiтала

У згодi з ближнiми всiма!

(«До Русi — України»)

У поезiях збiрки «Пролiсок»(1894) вилилася туга за рiдним краєм, за близькими людьми, за тiєю громадською працею, якiй поет вiддав увесь свiй юнацький запал. Власне, саме з цiєї збiрки патрiотична тема стала провiдною у творчостi Грабовського i реалiзувалася у багатьох творах, джерелами яких були згадки про батькiвщину, розмови з ув’язненими українцями, книжки про Україну, її iсторiю.

Поет подає символiчний образ рiдної України, називаючи її «серце-нене» («До України»), закликає всiх зiбратися «докупи» пiд єдиним гаслом: «Шлях любовi та освiти нас навiки поєдна!»(«До українцiв»).

Все, що стосувалось України, турбувало серце митця; велику увагу вiн придiляв єднанню й самобутностi української нацiї. Щоб зберегти себе як народ, зазначав Грабовський, українцi мають «дорости до загально освiтнього рiвня» («Лист до молодi української»), а це можливо тiльки за збереження й розвитку питомих нацiональних традицiй.

Поетичний образ України постає з рядкiв творiв з ностальгiйним мотивом («Україна приснилась менi», «Сон», «Далеко»). Картини чарiвної українською природи, побуту протиставленi суворiй сибiрськiй реальностi, пiдкреслюють глибоку тугу поета-патрiота за рiдною землею.

Я вважаю, що в наш час патрiотичних гасел доречно частiше звертатися до поезiй Грабовського, якому є що сказати нам.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.