Українська література — шкільні твори - 2022

Мій улюблений герой з роману «Тигролови» І. Багряного

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Варіант 1

Ось і останні слова роману І. Багряного "Тигролови": "...сміливі завжди мають щастя". Як прикро, що роман уже дочитано, усі пригоди героїв позаду, Наталка і Григорій у безпеці. Вони сміливі, і, мабуть, тому матимуть щастя. Перед ними цікавий світ, життя, повне пригод, нові люди, що зустрічатимуться з ними. Як вони житимуть? Цікаво,..

Мене дуже схвилював цей роман. Чому? Чим вдалося авторові зачепити мою душу? Може, описом чудової, казкової природи Далекого Сходу, Може, показом життя каторжан або простих людей, що живуть у цьому краї?

Очевидно, що всім цим, а ще й життєвими фактами, які авторові не доводилось вигадувати, Іван Багряний скаже пізніше: "Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником... Я не просто писав, я — жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів".

Свою любов до краю, до людей автор передав і мені. Разом із Сірхами я хвилювалася під час пантування, разом з Григорієм я боролася зі смертю, разом із Наталкою відчувала кохання в душі.

Хто ж найбільше мені сподобався? Я не хотіла б вилучати когось окремого. Так само неможливо відповісти на питання про улюбленого письменника чи улюблений твір. Мені подобаються майже всі герої цього твору. Хтось приваблює своєю мужністю, хтось палким серцем... А старий Сірко приваблює усім: сильним характером, сталевою волею та доброю вдачею.

Щирий українець... Саме ці два слова найкраще характеризують його. Найдивовижніше те, що він і тут, далеко від Батьківщини, спромігся-таки залишитися тим українцем, про якого наш народ з давніх-давен складає пісні і балади. І, на мій погляд, цікаво те, що автор змальовує його не просто миролюбивим українцем-хліборобом, а воїном, мисливцем, українцем-козаком. Ще фізично сильний, кремезний, щоправда, з уже дещо уповільненою, та все ж іще не втраченою реакцією. Він є людиною родовою, такою, що природно носить у собі морально-етичні традиції свого роду-племені, нації. Коли він розповідає про переселенців з Одеси, чується, як його мова починає звучати мелодією думи. А коли Сірко починає свої різдвяні віршування, перед нами постає творча людина, що є носієм народної культури.

Старий Сірко — благородна людина, людина честі, людина слова... Він вдячний Григорієві за те, що той врятував Наталку. Цим вчинком хлопець викликав у Дениса Сірка не тільки повагу, але й батьківську любов.

Мені здається, що образ Сірка не новий, не створений Іваном Багряним, а запозичений. Переді мною постають Богдан Хмельницький, Захар Беркут, Сагайдачний та інші.

Як добре, що наша історія має таких синів, героїв, яких неможливо скорити.

Варіант 2

Серед героїв роману «Тигролови» найсильніше враження на мене справив Григорій Многогрішний. Чому? Мабуть, тому, що його характеру притаманні такі риси, які завжди викликають повагу у людей.

«Юнак — двадцять п’ять літ, русявий, атлет, авіатор тчк… Суджений на двадцять п’ять років тчк… На ймення — Григорій Многогрішний». Григорія везуть у Сибір, бо його засуджено і жорстоко покарано «за те, що… любив свій Нещасний край і народ…».

Григорій був патріотом своєї рідної країни, він любив свій народ, співчував його важкій долі. Таку людину у нас зараз рідко зустрінеш. Юнак був упертим і вольовим, він, зціпивши зуби, витримав жорстоке знущання Медвина, а таке витримати не кожен зумів би. Медвин боявся Григорія, ненавидів його очі, в яких була відображена гаряча душа сміливого хлопця, і тому катував юнака з особливою жорстокістю.

Григорій Многогрішний завжди прагнув життя, гідного людини, він вважав: «Краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи». І якимось дивом хлопець утік, на ходу вистрибнувши з «дракона». Це був вірний стрибок у смерть, однак «сміливі завжди мають щастя», і Григорій здобув щастя і волю як нагороду за пережиті страждання.

Герой опинився у родині Сірків, де його прийняли, як рідну дитину. За це юнак був дуже вдячний цим людям і не зміг утекти, не попрощавшися з ними, бо душа через те боліла. А як часто можна зустрітись у житті з людською невдячністю. Ми бачимо, що Григорій був порядною людиною. Все, що він пережив, не зламало його, не заллямувало чисте й світле серце.

У ставленні Григорія до Наталки бачимо дійсно лицарське ставлення до жінки, про яке мріє, мабуть, кожна дівчина. Багато перешкод зустріли юнак і дівчина, але здобули щастя, якого заслуговували.

Зараз, у наш час, не відразу відшукаєш таку людину, як Григорій, яка б мала чисте серце, могутню і незламну волю, твердий характер, добру душу, вдячність, тактовність, яка б готова була вмерти, аби здобути волю, яка б так палко і щиро любила свою Батьківщину, свій народ, по-лицарськи ставилася б до жінки, була б вірною своїм ідеалам. Серед нас майже нема таких людей. І тому, мабуть, з такою повагою я ставлюсь до Григорія Многогрішного, який мав благородну душу, який залишиться мрією багатьох читачів. Хоча, можливо, колись з’явиться такий юнак-мрія і серед нас, зійде зі сторінок чудового роману.

Григорії! — прекрасна людина і мій улюблений герой з роману «Тигролови». Саме його образ справив на мене незабутнє враження.

Варіант 3

У всіх нас є улюблені герої прочитаних творів. Ми вчитуємося в кожне речення улюбленого твору, щоб зрозуміти суть героя, особливості його внутрішнього устрою, духу, настрою і всього подібного. Звичайно, пізнати улюбленого героя в реальному житті, познайомитися і подружитися з ним, провести деякий час разом — це мрія багатьох людей. Про таке дуже приємно роздумувати і фантазувати, а тому відповідним роздумам сміливо приділю час і я.

Мій улюблений літературний герой — це Григорій Многогрішний з твору під назвою «Тигролови». Мені завжди подобалися сильні духом і сміливі люди, які володіють великим розумом. Саме таким і був Григорій Многогрішний. Він опинився в дуже складних життєвих обставинах, але, тим не менш, вижив, з усіма труднощами впорався і зміг довести собі, іншим героям і навіть читачам, чого він насправді вартий як людина. Втім, варто враховувати і час, коли Григорій Многогрішний жив. У цього часу були свої особливості і деталі, які, в принципі, сьогодні відрізняються. Тому дуже цікаво подумати про те, як цей чоловік проявив би себе в сучасному світі.

Як не дивно, але я думаю, що Григорій Многогрішний домігся б великого успіху, навіть якщо б жив сьогодні, в сучасному світі. Я думаю, що ті якості, якими наділив його автор твору, Іван Багряний, стали б дуже актуальними та корисними для сучасного світу людей, де все далеко не так просто, як багатьом хотілося б. Григорій Многогрішний знайшов би застосування своїй сили і відвазі, адже Україна сьогодні має свою державу, яка знаходиться в небезпеці. Я думаю, він не став би бігти кудись за кордон, а залишився би тут, щоб допомогти рідній країні. Звичайно, в цьому йому допомогла не тільки сила тіла і духу, але і великий розум, яким він теж був наділений. Я впевнений, що як справжній чоловік Григорій би мав велику кількість друзів, однодумців з патріотично налаштованого середовища українського суспільства, і це, думається, теж дуже добре. Крім того, думаю, що і мені вдалося би налагодити добрі стосунки з цією людиною, адже ми належимо до одного народу, який сьогодні бореться за свої законні інтереси.

Я впевнений, що мій улюблений герой твору, Григорій Многогрішний, проявив би свої найкращі якості, якщо би він народився в сучасності і жив би в сучасній Україні разом з нами. Цікаво було би поспілкуватися з настільки мужнім, відважним і сміливим чоловіком. За час прочитання твору він справив на мене дивовижне враження, а тому мені дуже сподобався цей роман.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.